Сміття - неминучий «продукт» життєдіяльності людини. Середній мешканець великого міста щодня «постачає» від одного до двох кілограмів побутового сміття. Спробуйте підрахувати, скільки цього добра накопичується впродовж дня із усього міста? А за місяць? Або за рік. А в масштабах усієї країни. Та додайте до цього величезні обсяги відходів промислових…
Щорічно жителі України виробляють 11 млн. кубометрів побутових відходів. На сьогодні у нас нагромадилося 27 млрд. кубометрів твердих відходів. Два діючих вітчизняних заводи переробляють тільки десяту їхню частину. Все інше десятиліттями гниє на так званих полігонах, що, як затверджують екологи, просто небезпечні.
Проблема одна, рішення - різні
Існує п’ять основних способів переробки відходів. Це спалювання, компостування, термоліз (спалювання без доступу повітря), складування і сортування з повторною переробкою. Недоліки простого складування сміття очевидні: площі для смітників завжди обмежені, та й ризик проникнення токсичних відходів у ґрунтові води чи самозаймання великий. (Для довідки: в Україні нараховується до 11 мільйонів смітників, вони займають 260 тис. га - приблизно таку ж площу, як держава Люксембург). Пресування і компостування відходів також мало підходить для України. Якщо в іспанському кліматі «переродження» відходів триває років сімдесят, то в нашому вдвічі довше. Тому ми найчастіше своє сміття спалюємо. Тобто витрачаємо кисень, а в атмосферу викидаємо тонни отрути. І великі гроші!
Технології переробки сміття, що використовуються у нас, недосконалі і неефективні. І якщо промислові відходи, які при правильній організації виробництва перетворюють в однорідну масу, ще можна переробити, то побутові відходи, перемішані на смітнику, повторно використовувати практично неможливо.
Німецькій же економіці переробка сміття приносить майже 80 млрд. євро в рік, і дякувати за це потрібно звичайних німецьких громадян, що старанно сортують своє сміття.
Технології: альтернативні і перспективні
Зараз найбільш перспективним вважається процес піролізу, коли при температурі 16500С та вище без доступу кисню та азоту, що виключає горіння, починається процес «пурвокс» (комплексна термохімічна переробка будь-яких твердих матеріалів). В результаті зі сміття на різних етапах виділяються пірогаз, вуглекислий та інші гази, що легко проходять хімічне очищення і утворюють пальний газ. Розплавлені мінеральні складові зливають, виділяють з них шлаки без наявності вуглецю і використовують їх надалі як будівельні матеріали. Цікаво, що потенційна енергія пального газу приблизно вдвічі перевищує енерговитрати на сам «пурвокс». Крім описаної технології існує ще ряд схожих процесів піролізу чи навіть плазменного нагрівання, коли сміття «розжарюють» до 2500-40000 C.
У російській пресі влітку 2003 року промайнуло повідомлення: у Свердловській області планується впровадити нову технологію утилізації відходів - пароповітряну газифікацію твердих побутових відходів у наддіабатичному режимі. Технологія розроблена Інститутом проблем хімії і фізики Російської Академії наук. Вона дозволяє спалювати органічні речовини і твердих побутових відходів (ТПВ) з одержанням газу для спалювання в котельні. Також ця технологія дозволяє знизити викиди діоксинів та дібензофуранів у 100 разів у порівнянні зі звичайними сміттєспалюючими технологіями. Установки по утилізації ТПВ та органічних відходів за даною технологією вже успішно випробувані у Фінляндії і Франції.
Не припиняється пошук альтернативних способів переробки відходів. «Одноповерхова Америка» активно використовує компостні ями та інші біотехнології. Так, ще в епоху «холодної війни» компанія Community Power розробила систему BioMax, що здатна перетворювати в електроенергію кукурудзяні початки, тирсу, упакування з кафе фаст-фуд та інше типове американське сміття. Використовуються і живі винищувачі - червоні хробаки, яких можна посадити в цеберку і «годувати» самим різним сміттям. Півкіло таких хробаків з’їдає до 250 грамів відходів за день!
Сміття сміттю - велика різниця
Основою будь-якої переробки служить сортування. На смітниках це робиться просто і неефективно. Спочатку сміття сортують вручну, витягаючи великогабаритні предмети на кшталт автомобільних шин або старої шафи. Потім воно надходить на дробарки і сита, потім на магнітний сепаратор. Таким способом звільняються від дрібного піску і щебеню і виводять чорні метали. Далі відокремлюються легкі фракції, і в підсумку все знову надходить на транспортер для ручного сортування. У США цим займаються ув’язнені, у Європі - нелегальні емігранти, у нас - бомжі. Німецькі інженери вважають, що ця справа поправна і в майбутньому сортуванням займуться інтелектуальні роботи. А поки ж таких роботів немає, у Європі вирішили, що сміття повинні сортувати самі люди: у спеціальних місцях розташовують окремі контейнери для скла, паперу, харчових відходів, а в кожній квартирі можна знайти місткості для різних типів сміття.
У нас ця без сумніву добра справа тільки розпочинається. В столиці в експерименті з сортування побутових відходів узяли майже 4 тисячі киян. У цьому українсько-датському(!) проекті були задіяні мешканці 29 будинків в Дарницькому, Оболонському та Шевченківському районах. Відбиралися і складалися в окремі контейнери папір, картон, пляшки та органіка. Як не дивно, основним результатом цього експерименту стало те, що 95% мешканців висловили бажання і надалі сортувати окремо різні види відходів. На проведення цього експерименту було витрачено майже 180 тисяч гривень. Окрім того, у Києві вже встановлено кіоски з прийому вторинної сировини з виплатою її вартості на місці. На сьогодні в столиці працює 85 таких кіосків, з них 46 нових, заплановано встановити ще 210. За даними міської влади, у минулому році подібні пункти прийому вторсировини прийняли 39 тис. т макулатури, 8 тис. т склобою, 2 тис. т ганчір’я, 60 т технічних пляшок, 720 т поліетилену, 770 т пластмас.
В квітні нинішнього року вирішили впроваджувати практику роздільного збору відходів і в Черкасах, де проживає 295 тис. жителів. А от в Рівному європейська мода роздільно викидати сміття приживається важко. Восени 2003 року зважилися на експеримент, і тільки мешканці експериментального району звикли розділяти органічні і неорганічні відходи, папір і скло, як зштовхнулися з проблемою: сміття не вивозять по 4-5 днів. Коли приїжджають сміттєвози, папір і скло в контейнерах уже розібрали бомжі. А машина забирає тільки контейнери, залишаючи розкидані купи сміття. Щоб не було біля будинків антисанітарії, дехто з жителів експериментального району знову викидає сміття в один кошик. А міські влади обіцяють створити пересувні пункти збору вторинної сировини.
Пластик: з відходів - у доходи
Після того як основним пакувальним матеріалом став пластик, сміттєва проблема тільки загострилася, оскільки пластик важко піддається руйнуванню. І хоча технологія повторної переробки пластиків дуже складна і дорога, їх вторинна переробка має не лише велике значення для навколишнього середовища, але й дозволяє заощадити тисячі тони первинної сировини, для виробництва якої використовуються природні ресурси, що не відновлюються.
Виконавши свої «службові обов’язки», поліетиленове упакування (мішки, каністри, шухляди й ін.), завдяки складним технологічним процесам, перетворюється в потрібні вироби: мішки для сміття, плівки різного призначення, труби, каністри, цебра, бочки, черепицю, пластикові листи. В прямому розумінні: збирай сміття і роби гроші!
Навесні 2004 року шотландська фірма Greenward Environmental Technology (Dundee) повідомила про розробку принципово нового каталізатора, що очищає викиди при переробці відходів промислових пластмас. Нова технологія дозволяє переробляти відходи різних типів змішаних пластмас, перетворюючи їх в мастило і віск, що потом можуть використовуватися в різних цілях, у тому числі повертатися в нафтохімічне виробництво як сировина, або після додаткового очищення використовуватися як паливо для дизельних двигунів чи для опалення житла.
Подано за:Проблема одна, рішення - різні
Існує п’ять основних способів переробки відходів. Це спалювання, компостування, термоліз (спалювання без доступу повітря), складування і сортування з повторною переробкою. Недоліки простого складування сміття очевидні: площі для смітників завжди обмежені, та й ризик проникнення токсичних відходів у ґрунтові води чи самозаймання великий. (Для довідки: в Україні нараховується до 11 мільйонів смітників, вони займають 260 тис. га - приблизно таку ж площу, як держава Люксембург). Пресування і компостування відходів також мало підходить для України. Якщо в іспанському кліматі «переродження» відходів триває років сімдесят, то в нашому вдвічі довше. Тому ми найчастіше своє сміття спалюємо. Тобто витрачаємо кисень, а в атмосферу викидаємо тонни отрути. І великі гроші!
Технології переробки сміття, що використовуються у нас, недосконалі і неефективні. І якщо промислові відходи, які при правильній організації виробництва перетворюють в однорідну масу, ще можна переробити, то побутові відходи, перемішані на смітнику, повторно використовувати практично неможливо.
Німецькій же економіці переробка сміття приносить майже 80 млрд. євро в рік, і дякувати за це потрібно звичайних німецьких громадян, що старанно сортують своє сміття.
Технології: альтернативні і перспективні
Зараз найбільш перспективним вважається процес піролізу, коли при температурі 16500С та вище без доступу кисню та азоту, що виключає горіння, починається процес «пурвокс» (комплексна термохімічна переробка будь-яких твердих матеріалів). В результаті зі сміття на різних етапах виділяються пірогаз, вуглекислий та інші гази, що легко проходять хімічне очищення і утворюють пальний газ. Розплавлені мінеральні складові зливають, виділяють з них шлаки без наявності вуглецю і використовують їх надалі як будівельні матеріали. Цікаво, що потенційна енергія пального газу приблизно вдвічі перевищує енерговитрати на сам «пурвокс». Крім описаної технології існує ще ряд схожих процесів піролізу чи навіть плазменного нагрівання, коли сміття «розжарюють» до 2500-40000 C.
У російській пресі влітку 2003 року промайнуло повідомлення: у Свердловській області планується впровадити нову технологію утилізації відходів - пароповітряну газифікацію твердих побутових відходів у наддіабатичному режимі. Технологія розроблена Інститутом проблем хімії і фізики Російської Академії наук. Вона дозволяє спалювати органічні речовини і твердих побутових відходів (ТПВ) з одержанням газу для спалювання в котельні. Також ця технологія дозволяє знизити викиди діоксинів та дібензофуранів у 100 разів у порівнянні зі звичайними сміттєспалюючими технологіями. Установки по утилізації ТПВ та органічних відходів за даною технологією вже успішно випробувані у Фінляндії і Франції.
Не припиняється пошук альтернативних способів переробки відходів. «Одноповерхова Америка» активно використовує компостні ями та інші біотехнології. Так, ще в епоху «холодної війни» компанія Community Power розробила систему BioMax, що здатна перетворювати в електроенергію кукурудзяні початки, тирсу, упакування з кафе фаст-фуд та інше типове американське сміття. Використовуються і живі винищувачі - червоні хробаки, яких можна посадити в цеберку і «годувати» самим різним сміттям. Півкіло таких хробаків з’їдає до 250 грамів відходів за день!
Сміття сміттю - велика різниця
Основою будь-якої переробки служить сортування. На смітниках це робиться просто і неефективно. Спочатку сміття сортують вручну, витягаючи великогабаритні предмети на кшталт автомобільних шин або старої шафи. Потім воно надходить на дробарки і сита, потім на магнітний сепаратор. Таким способом звільняються від дрібного піску і щебеню і виводять чорні метали. Далі відокремлюються легкі фракції, і в підсумку все знову надходить на транспортер для ручного сортування. У США цим займаються ув’язнені, у Європі - нелегальні емігранти, у нас - бомжі. Німецькі інженери вважають, що ця справа поправна і в майбутньому сортуванням займуться інтелектуальні роботи. А поки ж таких роботів немає, у Європі вирішили, що сміття повинні сортувати самі люди: у спеціальних місцях розташовують окремі контейнери для скла, паперу, харчових відходів, а в кожній квартирі можна знайти місткості для різних типів сміття.
У нас ця без сумніву добра справа тільки розпочинається. В столиці в експерименті з сортування побутових відходів узяли майже 4 тисячі киян. У цьому українсько-датському(!) проекті були задіяні мешканці 29 будинків в Дарницькому, Оболонському та Шевченківському районах. Відбиралися і складалися в окремі контейнери папір, картон, пляшки та органіка. Як не дивно, основним результатом цього експерименту стало те, що 95% мешканців висловили бажання і надалі сортувати окремо різні види відходів. На проведення цього експерименту було витрачено майже 180 тисяч гривень. Окрім того, у Києві вже встановлено кіоски з прийому вторинної сировини з виплатою її вартості на місці. На сьогодні в столиці працює 85 таких кіосків, з них 46 нових, заплановано встановити ще 210. За даними міської влади, у минулому році подібні пункти прийому вторсировини прийняли 39 тис. т макулатури, 8 тис. т склобою, 2 тис. т ганчір’я, 60 т технічних пляшок, 720 т поліетилену, 770 т пластмас.
В квітні нинішнього року вирішили впроваджувати практику роздільного збору відходів і в Черкасах, де проживає 295 тис. жителів. А от в Рівному європейська мода роздільно викидати сміття приживається важко. Восени 2003 року зважилися на експеримент, і тільки мешканці експериментального району звикли розділяти органічні і неорганічні відходи, папір і скло, як зштовхнулися з проблемою: сміття не вивозять по 4-5 днів. Коли приїжджають сміттєвози, папір і скло в контейнерах уже розібрали бомжі. А машина забирає тільки контейнери, залишаючи розкидані купи сміття. Щоб не було біля будинків антисанітарії, дехто з жителів експериментального району знову викидає сміття в один кошик. А міські влади обіцяють створити пересувні пункти збору вторинної сировини.
Пластик: з відходів - у доходи
Після того як основним пакувальним матеріалом став пластик, сміттєва проблема тільки загострилася, оскільки пластик важко піддається руйнуванню. І хоча технологія повторної переробки пластиків дуже складна і дорога, їх вторинна переробка має не лише велике значення для навколишнього середовища, але й дозволяє заощадити тисячі тони первинної сировини, для виробництва якої використовуються природні ресурси, що не відновлюються.
Виконавши свої «службові обов’язки», поліетиленове упакування (мішки, каністри, шухляди й ін.), завдяки складним технологічним процесам, перетворюється в потрібні вироби: мішки для сміття, плівки різного призначення, труби, каністри, цебра, бочки, черепицю, пластикові листи. В прямому розумінні: збирай сміття і роби гроші!
Навесні 2004 року шотландська фірма Greenward Environmental Technology (Dundee) повідомила про розробку принципово нового каталізатора, що очищає викиди при переробці відходів промислових пластмас. Нова технологія дозволяє переробляти відходи різних типів змішаних пластмас, перетворюючи їх в мастило і віск, що потом можуть використовуватися в різних цілях, у тому числі повертатися в нафтохімічне виробництво як сировина, або після додаткового очищення використовуватися як паливо для дизельних двигунів чи для опалення житла.
http://www.madeinua.info/view.aspx?type=ja&lang=1&jaid=528
Немає коментарів:
Дописати коментар