Повсюдна практика у Львові — спалення сміття

До мого носа докотився їдкий дим. Визираю у вікно — горить посеред двору, біля смітників. Як завжди. Двірничка клопочеться навколо вогнища — змітає все акуратно докупи, щоб горіло краще.

Пригадую, свого час міськрада приймала рішення про заборону спалення листя...

Ось, наприклад, таке газетне повідомлення:

Чинним законодавством України передбачено відповідальність за спалення трави й сміття. Так, стаття 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за самовільне спалювання листя рослинності або її залишків, опалого листя у парках, скверах, інших зелених насадженнях без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу.
Штраф за спалення для простих громадян становить від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а для посадових осіб – від 50 до 70 неоподатковуваних мінімумів.

Якщо мешканці виявили факти спалювання сухого листя чи сміття, варто про це повідомити за телефонами – 244-41-88 та 244-41-01.
Стаття 16 і 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забороняє спалювати листя.

Така ж заборона встановлена Державними санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених пунктів та розпорядженням Львівського міського голови від 26.09.2007 року № 452 «Про заборону спалювання сухої рослинності, опалого листя та твердих побутових відходів у м. Львові».

Подібну норму містить і стаття 27 Закону України «Про рослинний світ», яка вказує, що спалювання сухої природної рослинності або її залишків забороняється без дозволу державно уповноважених територіальних органів в галузі охорони навколишнього природного середовища.

А що ми бачимо у наших дворах? На цьому ось попелищі, що вже лише тліє, пішли з димом двері, вікна (фарбовані емалевою фарбою), дивани, ліжка, поліровані тумбочки, купа картону, який можна було без жодних зусиль переробити, фанера і ДВП, пінопластові упаковки і ще страшно казати що. А те, що утворилося в процесі горіння, пішло в наші легені. В легені наших дітей. В кров наших дітей...

І це ще сьогодні згорить...

А от унітази і металеві каркаси горіти не хочуть. На щастя.

Смішно, але двірничка, поки я ходила з фотоапаратом навколо згарища, хутенько нищечком віддалилась, помахуючи де-будь віником, і за хвилину її у дворі й духу не було. Ніби я маю повноваження здерти з неї її 50 неоподаткованих мінімумів...

Люди, як побачите таке неподобство — дзвоніть у відділ благоустрою своєї міськради! Телефони легко знайти в інтернеті. Лише введіть у пошукову систему фразу "спалювання сміття у (назва міста)".