Коротко: Чому не можна спалювати сміття
Дим від горіння сухої трави і листя містить усі отруйні речовини, що їх вбирає у себе трава і листя протягом літа: сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів.
Густий чорний дим від тління одноразового посуду, пакетів, упакувань містить канцерогенні речовини – поліароматичні вуглеводні (ПАВ).
Ґума, згоряючи в багатті, крім ПАВ, виділяє канцерогенну сажу й окиси сірки, що викликають респіраторні захворювання.
Обрізки лінолеуму, шкірозамінників, церата, пластмасові дитячі іграшки, відра і т.п. виділяють при згорянні не менше 75 потенційно небезпечних речовин. Деякі з них можуть сприяти виникненню злоякісних пухлин.
Уламки меблів, старих дерев'яних конструкцій просякнуті консервантом пентахлорфенолом, оброблені лаками або пофарбовані олійними фарбами, що містять свинець.
Під час згоряння 1 тонни рослинних залишків у повітря вивільняється більше 9 кг мікрочасточок диму. До їх складу входять пил, окис азоту, вуглекислий газ, важкі метали тощо. У
листі, що тліє без доступу кисню, виділяється бензопрен, що може викликати онкологічні захворювання у людини. Крім того, з димом у повітря вивільняються діоксини - одні з найбільш отруйних для людини речовин.

Не даваймо себе труїти!
Пам’ятайте, що українським законодавством передбачені санкції за спалювання сміття. Стаття 16 і 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забороняється спалювання листя. У п. 9.1.19. Правил утримання зелених насаджень міст й інших населених пунктів України категорично забороняється спалювання листя на території зелених насаджень.
Ст. 27 Закону України «Про рослинний світ» вказує, що спалювання сухої природної рослинності або її залишків забороняється без дозволу державно уповноважених територіальних органів в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за самовільне спалювання листя рослинності або її залишків та опалого листя у парках, скверах, інших зелених насадженнях без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу. Відповідно до ст.152, засмічення територій побутовими та будівельними відходами, викидання, вивантаження сміття в невстановленому місці, а також його спалювання недопустимі.

Спалювання сміття тягне за собою накладення штрафу на винних громадян від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від 50 до 70 неоподатковуваних мінімумів.

До уваги львів’ян! Якщо ви виявили факти спалювання сухого листя чи сміття, повідомте за телефонами: відділ благоустрою — 244-31-73, Гаряча лінія міста — 15-80.
У межах Львівської області звертайтеся в обласний Центр екологічної інформації: (032) 238-58-59

До уваги лучан! Скарги щодо спалювання листя та сміття подавайте Групі оперативного реагування «15-80» при управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Управління муніципальної поліції — 72-86-53, відповідає за спалювання сміття, незаконне зрізання дерев, благоустрій міста. Служба екології Луцької міськради - 72-46-08.

Місто Краматорськ, Донецька область: відділ екології та раціонального природокористування Краматорської міськради: (0626) 48-55-66.

Запоріжжя, підрозділ з охорони навколишнього середовища: 764–12–62.

Четвер, 4 березня 2010 р.

Після нас — хоч пустеля?

Будівництво кар’єру може знищити близько 30 волинських озер
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк

Про Хотиславський кар’єр на Волині, та й в Україні, заговорили з рік тому, хоча це не перша загроза знаменитим Шацьким озерам і «українському Байкалу» — Світязю. Лише обурення громадськості зупинило спорудження на березі Світязя... атомної електростанції, котру натомість спорудили у Рівненській області. Так само сябри-білоруси збиралися розробляти Хотиславський кар’єр у 80-х — 90-х роках минулого століття. Але тоді на державних рівнях обох країн досліджувався рівень екологічної небезпеки для прикордонних територій із обох боків. Небезпеку для екології Волині може становити нині друга черга Хотиславського кар’єру, бо, як показали громадські слухання у Луцьку, білоруси захищають свої інтереси, а українські захищати особливо нема кому.
У дзвони б’ють найбільше волиняни, хоча це питання потребує вирішення на міждержавному рівні. Місцева преса переповнена статтями із страхаючими заголовками на зразок: «Чи вип’ють білоруси... Світязь?», «Прощай, Світязю?». Газета «День» теж порушувала це питання у матеріалах «Що буде із Шацькими озерами?» (15 липня 2009 року), «Пролітаючи над Волинню, Президент згадував про Бога, але не згадав про Світязь» (11 липня 2009 року), «У Білорусь втече не Світязь, а озеро Святе?» (19 грудня 2009 року). Підстави для хвилювань не голослівні. Навіть екологічний аудитор Центрального науково-дослідного Інституту комплексного використання водних ресурсів Республіки Білорусь Віктор Музикін на слуханнях у Луцьку не заперечував, що розбудова Хотиславського кар’єру вплине на рух ґрунтових вод у бік України. Від кар’єру до Волині з її унікальними озерами — лише 300 метрів. Уже тепер українські спеціалісти стверджують, що, наприклад, за 19 років експлуатації кар’єру озеро Святе отримає на 45 відсотків води менше, адже живиться воно тільки підземними водами. Що тоді від нього залишиться?.. Власне, неспокій викликає те, що Шацькі озера — карстового походження, і ситуація нагадує бочку із водою. Якщо буде хоч маленька дірка у її дні, якщо трапиться біда бодай із одним озером, то це, стверджував завідувач Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України кандидат геолого-мінералогічних наук Степан Дещиця, викличе ланцюгову реакцію.
Білоруська сторона особливо зацікавлена у розробці цього кар’єру. Адже чистота крейди становить 96 відсотків, і аналога їй у Білорусі нема. Крім власне видобутку піску, чим займається нині перша черга кар’єру, Україну мав би стривожити подальший розвиток виробництва. Адже сусіди планують тут величезну промислову зону з переробними заводами. Як стверджують білоруси, «о влиянии производства на территорию Украины сейчас вопрос не стоит». А через кілька років? Вражає, що прогнозоване моделювання умов експлуатації кар’єру білоруська сторона провела лише теоретично, хоча ще у 90-х роках минулого століття спільні дослідження здійснювалися на міждержавному рівні, але тоді ж були й припинені. Так само вражає, що українська сторона нічого не розробляє, а лише критикує розроблене білорусами. І то — на підставі догадок. Головний спеціаліст Управління з міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міністерства охорони навколишнього середовища України Роман Шахматенко каже, що висновки багатьох українських відомств — від Міністерства закордонних справ України до Інституту проблем національної безпеки РНБО України — про можливий вплив кар’єру на українське довкілля збігаються у питанні некоректності розрахунків, які білоруси подали у своєму звіті про діяльність у Хотиславі. Некоректно, бо не враховують впливу на українську екологію.
Питання саме у тім, що й вони не заперечують: при пониженні ґрунтових вод навіть на метр зникнуть деякі види флори та фауни. А район Шацьких озер та озер у Ратнівському, так само прикордонному районі Волині, — це унікальне природне місце, це територія Національного парку. Один із білоруських виступаючих заспокоював волинян, що зі зменшенням боліт на Волині нам, мовляв, легше буде збирати гриби... Проте гриби-ягоди і відпочивальники — це фактично єдиний місцевий бізнес, завдяки якому й виживають тут люди. Ймовірно, що у багатьох волинських селах поменшає води у колодязях.
На слуханнях порушили питання про участь у експертизі щодо можливих екологічних втрат і міжнародних експертів, що білоруською стороною було зустрінуто без особливого ентузіазму. Мовляв, про незалежну експертизу говорити зарано. Протокол, прийнятий на громадських слуханнях, досить гостро ставить усі ці питання. Адже можна збудувати завод чи вирити кар’єр, але не можна відновити навіки втрачену природу. Тому протягом тижня після громадських слухань Волинська обласна рада приймає пропозиції громадськості і експертів, а питання про екологічний захист північних районів Волині буде винесений на сесію обласної ради.
Газета "День" №37, середа, 3 березня 2010

0 коментарі: