Чому рудіють Карпати?

Найпоширеніші на Івано-Франківщині смерекові ліси всихають та обсипаються. Руді плями сухостою у горах видніються тепер в дуже багатьох місцях. Всихання дерев хтось пов'язує з кліматичними змінами, а дехто переповідає чутки про диверсійне поширення в наших лісах чужоземних жуків-шкідників. Що ж насправді сталося зі смереками в Карпатах?

Проблема всихання смерекових лісів в Українських Карпатах далеко не нова, вперше фахівці від лісового господарства звернули увагу на це прикре явище років тридцять тому. Але тепер всихання смерек набуло масового характеру: всихати почали не поодинокі дерева, хвоя рудіє та опадає у великих смерекових масивах.

"Найшвидше цю проблему відчули на собі карпатські ліси у Львівській області, - повідомив репортерові "ГК" заступник начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Роман Олійник. - Там, у Бескидах біля Сколього, Славська, - тисячі гектарів пошкоджених насаджень. У нас набагато легша ситуація, але проблема так само існує».

За приблизними підрахунками лісівників, на території лісгоспів Івано-Франківської області - до 7 мільйонів кубометрів пошкодженої деревини. Всихання смереки легко зауважити у Вигодському лісгоспі, який частиною заходить у Бескиди. Великі площі поруділих смерекових лісів є в районі Буркута Верховинського лісгоспу і на території Осмолодського лісгоспу - в урочищах Дальній Дарів, Піскава, Мшана.

Вразливі смереки

В обласному управлінні лісового та мисливського господарства іронічно ставляться до чуток про поширення у Європі небувалих раніше азійських комах-шкідників, які для смерек є такою ж напастю, як колорадський жук для картоплі. Насправді, за словами Романа Олійника, всихання смерек викликане цілим комплексом природних чинників, серед яких і ослаблення дерев через старість, і вітровали, і напади короїдів, і посуха.

«Смерека має суттєву ваду: порівняно з іншими видами дерев, у неї найбільш поверхнева коренева система, - розповідав лісівник. - У ялиці - якірний корінь, у дуба - стрижневий, бук має мичкувату кореневу систему. Ці дерева краще тримаються за землю, черпають воду і мінеральні речовини з більших глибин. А смерека сидить своїм корінням в 20-сантиметровому шарі ґрунту. Це зумовлює вразливість смерекових насаджень до вітровалів та посухи».

Погодні катаклізми, які супроводжують глобальне потепління, згубно діють на смерекові ліси. Останніми роками в літні місяці небувалі посухи, що ослабляють дерева, чергуються з проливними дощами, які перезволожують поверхневий шар ґрунту, в який вкорінені смереки. За таких умов особливо руйнівними для смерекових лісів стають вітровали.

Лісівники пригадують, що найбільшими за масштабом були буревії 89-90 років, коли на Івано-Франківщині було вивалено близько 6 мільйонів кубометрів деревини, теперішня шестирічна норма лісозаготівель.

«Коли проходять вітровали, через рік-два починається спалах розмноження короїдів, - перераховував згубні для смеречників чинники Роман Олійник. - На поваленій деревині шкідники множаться в незліченній кількості. Коли для їх розвитку встановлюються сприятливі спекотні погодні умови, то вони нападають не тільки на ослаблені, але й на здорові дерева. Величезний спалах короїдів був у 1992 році, у Вигодському лісгоспі плями всихання, спричиненого нападом короїдів, займали по 10-12 гектарів. Ми тоді розробили в одній тільки Вигоді близько 70 тисяч кубометрів пошкодженої короїдами деревини».

Ще один бич смерекових лісів - коренева губка і відомий усім гриб опеньок осінній. Ці смерекові хвороби часто вражають уже пошкоджені короїдами дерева. Хоча наразі лісівники не дійшли згоди в питанні первинності: чи спочатку короїди першими атакують дерева, а потім їх добивають губка та опеньок, чи комахи вибирають вже ослаблені хворобами дерева.

«Серед всіх цих чинників важко виокремити той один, який служить спусковим механізмом масового всихання смерек, - вважає Роман Олійник. - Вирішення цієї системної проблеми не передбачає простих рецептів, діяти треба комплексно».

Чужі серед своїх

Дослідженнями науковців було встановлено, що в Карпатах найбільше потерпають від всихання похідні деревостани смереки, тобто ті лісові масиви, які були вирощені штучно в межах інших формацій - бука лісового, ялиці білої, дуба скельного та звичайного. Як розповіли в обласному управлінні лісового та мисливського господарства, смереку в чужих умовах існування активно насаджували за Австрії, за Польщі та в радянський час, особливо у післявоєнний період.

«За технічними якостями смерека має найкращу деревину, вона дуже добре піддається обробці, не ворситься, - пояснював Роман Олійник. - Тому, коли вирубувалися букові та ялицеві ліси, звільнені ділянки засаджували смерекою. Окрім того, вона роками відновлювалася самосівом. Тому тепер смерекові ліси - найпоширеніша формація, яка складає більше половини лісового фонду в нашій області».

Прикметно, що значна частина смерек у Карпатах належить до неавтохтонного виду, тобто ці дерева були вирощені із завізного, австрійського насіння. Австрійська смерека складає 30-40 відсотків усіх смерекових насаджень, вона не тільки відрізняється морфологічно (за будовою), але й менш стійка до шкідників, хвороб та особливо сніголомів.

"У Карпатах на певних висотах (800-900 метрів над рівнем моря) є ділянки, де рости можуть тільки смерекові ліси, і смереки ростуть там тисячоліттями, пристосовуючись до умов існування, - розповідав Роман Олійник. - Ми практикуємо в таких місцях домішки ялиці, висаджуємо потрохи модрину, яка дає добрий опад, поліпшує ґрунт і стає якорем проти вітровалів. Але смерека буде переважати на значних площах як безальтернативна, бо вона корінна".

Лісівники не схильні вбачати у теперішньому всиханні смерекових лісів глобальної катастрофи. Вони стверджують, що смерека не гине як вид, адже молодих лісів ця проблема майже не стосується. "Ще одна вада наших смерічників у тому, що вони в переважній своїй масі - одновікові та одноярусні, - пояснював Роман Олійник. - Вони були створені в один час, одночасно доходять до віку стиглості і мають тенденцію одночасно вмирати".

Дорогу лісорубам!

На думку фахових лісівників, господарювати в лісі так, як у сільському господарстві (посіяв - зібрав урожай), не можна. Ліс, кажуть вони, повинен бути різноманітним за своїм складом та ярусністю, щоб набути природної біологічної стійкості. І повалена деревина, і мертві стоячі дерева є обов'язковими в лісі, бо вони створюють умови для існування певних видів комах чи птахів. В таких умовах на великих площах господарювання відбуватиметься природна саморегуляція, за якою потрібен тільки фаховий догляд.

Найбільшою проблемою лісової галузі в Карпатах є важкодоступність більшості лісових масивів. Щоб заготовити деревину в горах і вчасно доставити її на деревообробні підприємства, потрібно в десятки разів покращити логістику.

"Найбільша проблема - інфраструктура, - визнає Роман Олійник. - Якби був доступ до усіх лісових масивів, то все інше було б справою техніки. Наразі у нас є тільки 3,6 кілометра на 1000 гектарів, а європейські норми, на які ми рівняємося, на порядок вищі. Якщо сьогодні ми маємо 2,5 тисячі кілометрів лісових доріг, то потрібно збудувати ще 20 тисяч".

За підрахунками спеціалістів, приблизна вартість будівництва одного кілометра лісової дороги - півмільйона гривень. Зрозуміло, що жодні приватні бізнес-структури не спроможуться на такі величезні інвестиції, щоб розбудувати необхідну кількість лісових доріг в Карпатах. Окремі спроби вкладати гроші в будівництво доріг для розробки лісових масивів, як-от на території Вигодського лісгоспу, ясна річ, вітаються. Але вирішити проблему можна лише на державному рівні.

Єдиним наразі поштовхом у напрямку будівництва доріг у Карпатах було виділення бюджетних коштів на цю справу у 2007 році. Тоді на Івано-Франківщині вдалося прокласти 50 кілометрів доріг у горах. Не важко порахувати, скільки ще залишилось...
Богдан СКАВРОН
Галицький кореспондент, http://gk-press.if.ua/node/4665