Щоб ви не придумали, що у мене все геть зовсім ідеально, ось виконую вчорашнє завдання #marathon_triphilon (дивіться попередній допис).
Поки робила сніданок, витягнула ось п'ять (є й більше) одноразових штук. Переважно походження їхнє я знаю, на чотирьох поставила хрестики з тої причини, що ці речі мені непотрібні.
Такий подарунок за 1 копійку регулярно докладав до мого замовлення магазин. В чай всередині переважно такий, що я б сама навіть не подумала купити. Здається, вже вони у них вичерпалися.
2. Фасований цукор
Написала "колекційний", бо маю кількох подруг, які збирають такий цукор. Я напоїв цукрованих не п'ю, коли дають — іноді відмовляюся, іноді кладу в кишеню, штука більш як до колекції в моєму розумінні нікуди не годиться.
3. Блістери для таблеток
Така біда, що часом якісь таблетки треба, вибору пакування все одно нема. Принаймні можна взяти без додаткової коробочки та іншого щастя. Колись існувало паперове пакування, але й там наносився шар пластику, що ще більше баламутить людей. А я пам'ятаю, як аскорбінка продавалася в порошку по 5 чи скільки грамів. У папірчик начиталася.
4. Паперова серветка
Зрідка треба таке для витирання пальців негайно, але бавовняна набагато практичніша.
5. Поліетиленовий пакет
Ці предмети весь час так чи сяк просочуються до хати, як їх звідси не жени.
Останні дві позиції належать до розділу «домовитись», про що я писала позавчора. Або до звичок. Або до небажання протестувати в магазині. Їх використовує людина, яка вже чотири роки у мене живе (бо з Криму приїхала), яка час від часу шиє мені гарні торбинки, але сама ними не користується. Нема ради. Принаймні можу проконтролювати їх подальшу долю.
Немає коментарів:
Дописати коментар