Автор: Юлія БЕРЕЗОВСЬКА, Наталія ГАМОЛЯ
Приватне підприємство «Київміськвторресурси» — наочний приклад успішної боротьби з міськими відходами. Серйозний підхід до сміття за версту видно — навколо підприємства зведено двометрову бетонну огорожу, зверху рясно прикрашену колючим дротом, біля центральних воріт — двоповерховий пост охорони, охоронці, як і годиться, озброєні раціями, в їхній компетенції — охороняти раритети (різнокаліберні пам’ятники і бюсти Леніна, колекцію предметів української старовини), а також секрети виробництва.
Приватне підприємство «Київміськвторресурси» — наочний приклад успішної боротьби з міськими відходами. Серйозний підхід до сміття за версту видно — навколо підприємства зведено двометрову бетонну огорожу, зверху рясно прикрашену колючим дротом, біля центральних воріт — двоповерховий пост охорони, охоронці, як і годиться, озброєні раціями, в їхній компетенції — охороняти раритети (різнокаліберні пам’ятники і бюсти Леніна, колекцію предметів української старовини), а також секрети виробництва.
Територія підприємства здалася журналістам Контрактів величезною — тут, окрім цехів з сортування відходів, ведеться активне будівництво цехів з перероблення шин і виробництва поліпропілену. Недавно Київська міськрада ухвалила рішення продати Київміськвторресурсам кілька земельних ділянок, зокрема, 0,0302 га (236 тис. грн) «для експлуатації і обслуговування павільйону» і 0,1563 га (94,3 тис. грн) для будівництва, експлуатації і обслуговування бази.
У підприємства давня історія — створене ще 1948 р., в пострадянський час його спочатку перевели в колективну форму власності, а невдовзі приватизували. За словами директора Київміськвторресурсів Ольги Малахової-Чуднер, сьогодні воно має 22 власники. Робота Київміськвторресурсів побудована на збиранні відносно відсортованої вторинної сировини. Підприємство володіє 112 пунктами прийому вторинних ресурсів у всіх районах Києва — добре відомі «Стимули», які займаються скуповуванням побутових відходів у населення.
Подібні пункти є в Ірпені, Ворзелі та інших містах Київської області. Щомісяця Київміськвторресурси збирають близько 4 тис. т макулатури, 200 т ПЕТ-пляшок, 50 т текстилю, 100 т плівки, 20 т алюмінієвих банок та інших відходів — всього близько 5,5 тис. т різних видів вторсировини. Досортування вторресурсів відбувається вручну. Отримані вироби — пакунки зі сміттям — продаються переробним підприємствам. Зокрема, папір йде на Обухівський картонний комбінат, полімерні матеріали — на десятки підприємств, включаючи Укрвторполімер, алюміній — в Укркольормет, ганчір’я — на Одеську фабрику нетканих матеріалів. За словами Ольги Малахової-Чуднер, щомісячний обіг Київміськвторресурсів становить 10-12 млн грн.
Подібні пункти є в Ірпені, Ворзелі та інших містах Київської області. Щомісяця Київміськвторресурси збирають близько 4 тис. т макулатури, 200 т ПЕТ-пляшок, 50 т текстилю, 100 т плівки, 20 т алюмінієвих банок та інших відходів — всього близько 5,5 тис. т різних видів вторсировини. Досортування вторресурсів відбувається вручну. Отримані вироби — пакунки зі сміттям — продаються переробним підприємствам. Зокрема, папір йде на Обухівський картонний комбінат, полімерні матеріали — на десятки підприємств, включаючи Укрвторполімер, алюміній — в Укркольормет, ганчір’я — на Одеську фабрику нетканих матеріалів. За словами Ольги Малахової-Чуднер, щомісячний обіг Київміськвторресурсів становить 10-12 млн грн.
Директор зізналася, що незважаючи на збільшення обігу рентабельність останнім часом знижується: окремі види відходів, зокрема склобій, є «практично збитковими». Невигідною вона вважає й роботу з текстилем: «Ми закуповуємо цей вид вторсировини по 10 к./кг, а маємо продавати по 16 к. з ПДВ, і при цьому сортувати його і витрачати гроші на дріт — 22 копійки за кілограм».
Найлегший спосіб перетворити сміття на гроші — переробити побутові відходи на папір, пластмасу, скло, текстиль, метали. У Києві, наприклад, вісім підприємств займаються лише заготівлею макулатури — цей вид вторсировини є найрентабельнішим. «Нелегальний макулатурний бізнес у Києві стоїть на дві голови вище, ніж легальний, до того ж цю нішу ринку повністю заповнено», — нарікає Ольга Малахова-Чуднер. Якщо ніші макулатури і склобою на ринку заповнені, то закувівля і перероблення шин, плівки, ПЕТ-упаковки є перспективнішими. Традиційно привабливим залишається збирання чорного і кольорового металу — тут ще залишилося місце для нових гравців.
Оптимізм в учасників ринку вселяють галопуючі темпи зростання обсягів відходів, а нерозвинена інфраструктура робить цю сферу особливо привабливою для інвесторів.
Транспортування
Поряд зі збиранням вторресурсів найконкурентнішим напрямом є транспортування. Понад 320 млн грн заробили минулого року суб’єкти господарювання, які займаються транспортуванням сміття. Сьогодні їх в Україні понад 1000, як приватних, так і комунальних. Ліцензія Мінприроди на транспортування твердих побутових відходів (ТПВ) дозволяє брати участь у тендері на обслуговування житлокомунгоспу. Підприємство-переможець отримує свою зону очищення (конкретні адреси будинків) і, відповідно, частку державного фінансування.
Співпраця з ЖКГ часто супроводжується затриманнями оплати, тому деякі підприємства винайшли новий спосіб обслуговування комунального сектора — через укладення договорів на вивезення сміття безпосередньо з населенням. Саме цим шляхом, наприклад, пішло комунальне підприємство «Спецкомунтранс» у Хмельницькому. За такою схемою працюють підприємці і з приватним сектором.
Але все-таки найвигідніше працювати з юридичними особами — по-перше, це стабільний попит на послуги з вивезення сміття, по-друге, вища оплата. Середній тариф на вивезення сміття, за даними Держкомітету житлового господарства, минулого року становив: для населення — 5,75 грн/куб. м, для бюджетних організацій — 7,43 грн/куб. м, для підприємств — 8,22 грн/куб. м. До речі, розрахунок вартості вивезення сміття виходячи з кубометрів, а не тонн, є ще одним прийомом бізнесменів. «Усі місцеві комунальні служби платять за вивезення сміття, обліковуючи його в кубах, за це дають великі гроші, а підприємці, по суті, перевозять повітря. Понад те, це повітря скупчується на місцевих полігонах», — стверджує Ольга Малахова-Чуднер.
Найзначнішу частину у витратах транспортувальників становить плата за утилізацію ТПВ на полігоні, яка в середньому по Україні становить близько 4 грн/куб. м. Тому багато дрібних суб’єктів господарювання оптимізують витрати, звалюючи сміття на пустирях, в парках і лісопосадках. За підсумками минулого року у Києві утворилося близько 3,6 млн т побутових відходів, з них 0,6 млн т потрапило на сміттєпереробний завод «Енергія», 1,4 млн т пішло на п’ятий і шостий полігони, решта 1,6 млн т зникли, а місто платило за них 15,6 грн/куб. м.
Торік транспортуванням київського сміття займалися 17 підприємств, нинішнього року до них приєдналося ВАТ «Грінко-центр». На сьогодні ця компанія вивозить сміття з чотирьох районів Києва на свою сортувальну станцію, в майбутньому має намір працювати у всіх районах міста і вийти на збирання сміття в 12 найбільших містах України.
Найсерйознішим гравцем ринку транспортування побутових відходів Києва залишається ВАТ «Київспецтранс» (51% акцій — київська міськрада, 46,835% — ТОВ «Геотрон»), що працює переважно з міськими ЖКГ. Торік чистий прибуток підприємства становив 24,694 млн грн. На думку представників компанії, рівень конкуренції на ринку транспортування побутових відходів столиці сьогодні невеликий, але водночас гостро відчувається проблема платоспроможності клієнтів.
Крім того, процвітає приватне вивезення відходів. Десятки автопідприємств надають послуги з транспортування будівельного сміття. Але це — сезонний бізнес. При цьому розцінки подібних агенцій за будівельне сміття становлять 150-180 грн за одну поїздку (за побутові відходи 250 грн), вага і габарити сміття при цьому перевізника не цікавлять. Більшість опитаних Контрактами директорів таких автопідприємств від офіційних коментарів утрималися, хоча один з власників вантажного автомобіля обмовився, що рентабельність його бізнесу невисока.
За його словами, 10% від суми замовлення на вивезення сміття забирає автопідприємство, з яким він працює за контрактом, інші гроші водій витрачає на пальне і на дозвіл вивантажити сміття на полігоні (50-70 грн). Як зізнався Контрактам директор однієї з транспортних фірм, здебільшого таке сміття не доїжджає до звалищ, хоча, за великим рахунком, його це не цікавить.
Особливий бізнес-напрямок — сортувальні станції. Член спостережної ради (і один з власників) Грінко-центру Віктор Ржоткевич розповів: «Спочатку в нас не було планів займатися транспортуванням відходів, ми вважали за достатнє, якщо компанії нам просто постачатимуть ТПВ, а ми займатимемося сортуванням. Але сміття в тому вигляді, в якому воно надходить, є мало придатним для переробки, велика його частина йде у відходи. Відтак вирішили перевозити сміття самостійно, щоб дійти до постачальника відходів — так можна домовитися ділити сміття хоча б на дві фракції, виокремлюючи органіку».
Сортування
Майже хрестоматійною стала історія проекту з впровадження західноєвропейського досвіду роздільного збирання побутових відходів, який вела одна з громадських організацій Києва. Працівники організації роздали населенню пакети для скла, пластику і паперу, які розрізнялися за кольором, і запропонували учасникам експерименту відповідно сортувати сміття вдома. Люди ідею підхопили, але успішній реалізації перешкодило інше — працівники ухитрилися звалити вміст контейнерів до одного сміттєвозу, змішавши, таким чином, відходи.
Сумне закінчення експерименту не охолодило інтересу до роздільного збирання відходів ні в завзятих громадських діячів, ні в компаній, що транспортують і сортують ТПВ. У світі існують дві системи роздільного збирання твердих побутових відходів. Перша — німецька — передбачає окреме збирання паперу, пластику, скла; інша, американська, передбачає окреме збирання органічних і неорганічних відходів. Надихає й те, що в окремих країнах ЄС сортують до 95% сміття.
Привчити киян до сортування сміття збирається компанія «Грінко-центр». У червні підприємство відкрило свій перший сміттєсортувальний комплекс, що коштував власникам EUR10 млн, та закупило різнокольорові контейнери для роздільного збирання відходів. Крім того, компанія має в своєму розпорядженні новий автопарк для збирання сміття. Потужність побудованого компанією сортувального комплексу становить 200 тис. т відходів на рік.
Сьогодні Грінко-центр будує другу чергу комплексу з аналогічною потужністю (таким чином підприємство незабаром планує сортувати половину ТПВ Києва), найближчими роками збирається відкрити 5 сортувальних станцій у столиці, а також зайняти цю бізнес-нішу в інших містах-мільйонниках. «Ми нікого не потіснимо на ринку сортування побутових відходів, — заявив Контрактам Віктор Ржоткевич, — справа в тому, що ми перші зайнялися цим видом діяльності в Україні. Поки особливого зиску цей бізнес нам не принесе, це пов’язано з нинішньою морфологією відходів, хоча ми віримо, що згодом ця галузь буде привабливішою». Наразі в районах Києва, де працює Грінко-центр, все сміття звалюється докупи.
Водночас, за словами заступника глави правління компанії Івана Алексєєвця, щоденний оборот сортувального комплексу становить 50-100 тис. грн, а проект повністю себе окупить через 5 років. Лише 15% сміття, що надходить на станцію, згідно з розрахунками компанії, будуть захороняти, до 30% — відбиратимуть як вторинні ресурси, інше — брикетуватимуть і перероблятимуть.
Додатковим джерелом доходів підприємства є плата транспортувальників сміття за утилізацію. Як стверджують у Грінко-центрі, транспортне плече від «виробника» сміття до полігона в середньому становить 35 км, тоді як до станції вдвічі менше — 17 км, відтак транспортувальникам простіше вивантажувати відходи сортувальному комплексу. «Якщо ця схема працюватиме, то іншим перевізникам доведеться співпрацювати з нами, — прогнозує Віктор Ржоткевич, — в іншому випадку ми будемо розширювати свою присутність на ринку транспортування».
Захоронення
Одним з перспективних напрямків сміттєвого бізнесу є облаштування приватного полігона для захоронення ТПВ. «У Франції до 30% цього ринку припадає на компанію Beche, яка володіє 115 полігонами», — розповідає керівник проекту ТАCIS «Вдосконалення системи управління ТПВ у Донецькій області» Бенуа Плеж. Приватні полігони як вид бізнесу сьогодні активно розвиваються і в країнах СНД. Але в Україні поки жодного подібного проекту не реалізовано.
«Будівництво полігона для утилізації ТПВ передбачає високу відповідальність перед довкіллям, — зазначає офіційний представник групи SULO в Україні Олександр Королюк, — при його плануванні необхідно передбачити природозахисні заходи, зокрема, ізоляцію дна полігона (з метою недопущення попадання фільтратів у грунтові води), дренаж для збирання фільтратів, обладнання для збирання і відведення газів, що накопичуються в тілі полігона, тощо».
За розрахунками міжнародної компанії SULO (працює у сфері переробки ТПВ, оборот EUR780 млн), будівництво в Україні європейського полігона з розрахунковою потужністю на 150 тис. жителів, терміном дії 10 років і загальним об’ємом ТПВ 3 млн куб. м обійдеться приблизно в EUR4 млн, тобто приблизно в 1,33 EUR/куб. м. При цьому поточні витрати на утилізацію 1 куб. м сміття становитимуть приблизно EUR0,65, витрати на рекультивацію полігона після закінчення терміну експлуатації — приблизно EUR150 тис. або 0,49 EUR/куб. м.
Таким чином орієнтовна собівартість утилізації 1 куб. м відходів на полігоні, що відповідає європейським стандартам, становитиме близько 15 грн без ПДВ, без вартості лімітів і без податку на землю. А сьогодні найвища вартість утилізації відходів на вітчизняному ринку — у Києві (10,5 грн/куб. м без ПДВ), в інших містах України ціна утилізації коливається від 0,84 до 3 грн. Тому найближчим часом навряд чи можливе будівництво сміттєвого полігона, який відповідатиме стандартам ЄС — українці наразі не готові викидати такі гроші «на сміття».
Нинішні вітчизняні полігони зазвичай є державними, вони не відповідають ні нормам ЄС, ні навіть українському законодавству — на їхніх неосяжних просторах завантажені сміттєвози буквально тонуть у смердючій рідині. «Прийняти існуючі полігони на баланс означало б для приватного підприємства взяти на себе відповідальність за можливе завдання шкоди довкіллю», — говорить Олександр Королюк. Водночас не виключено, що перші приватні полігони в Україні все-таки з’являться найближчим часом. «У нас є плани з обладнання свого полігона. Спочатку ми плануємо на київському полігоні № 5 брикетувати відходи, впроваджувати цю технологію, а потім, можливо, отримати свою ділянку», — зазначає Віктор Ржоткевич.
Реклама
Більшість учасників ринку побутових відходів маловідомі пересічному українцеві, тоді як яскраві незвичні урни на столичних вулицях бачив багато хто. Їх встановила українська компанія «Грін Медіа». Усього в центрі Києва таких урн буде близько 500. Проте підтримання чистоти — не самоціль для Грін Медіа, проект розрахований насамперед на створення рекламоносіїв.
«Ефективний радіус поля зору, невеликі витрати на друк, легкість в експериментуванні», — так охарактеризував директор з маркетингу компанії «Грін Медіа» Ігор Кашуба переваги реклами на сміттєвих баках. При цьому сміття з контейнерів витягує і транспортує, за договором з Грін Медіа, спеціалізоване підприємство. За словами Ігоря Кашуби, компанія поки не збирається входити в ринок транспортування відходів.
Зазначений рекламний напрямок отримав зелене світло на початку нинішнього року через законодавче обмеження реклами в центральній частині великих міст. За інформацією Ігоря Кашуби, його конкуренти просувають подібні проекти у Дніпропетровську та Одесі. Грін Медіа вважає, що такий бізнес є перспективним у містах з населенням від 150 тис. Собівартість виготовлення кожної урни становить близько $350, а термін окупності проекту — 1-1,5 року, при цьому свої моделі сміттєвих бачків Грін Медіа нині патентує.
Сміттєві податки
Державна компанія «Укрекокомресурси» (колишня Укртарапереробка) утворилася ще 1998 р. з метою створення системи повторного використання вторинних матеріалів і тари і для фінансування або участі у фінансуванні інших державних чи приватних підприємств, які мають дозвіл на повторну переробку вторинної сировини. Упродовж семи років Укрекокомресурси так і не створили такої системи. Активної участі у проектах з перероблення вторсировини компанія також не бере. Тим часом було впроваджено обов’язкові відрахування за утилізацію з виробників упаковки, а також з імпортерів упакованої продукції.
Валовий дохід компанії за підсумками минулого року становив 26,59 млн грн. Гроші, вочевидь, пішли на виплату зарплати чиновникам Укрекокомресурсів, а також на матеріально-технічний розвиток держструктури. «Ми навіть були змушені заплатити Укрекокомресурсам за упаковку, в якій нам прийшло обладнання для комплексу із сортування побутових відходів, хоча тару утилізовували самі», — розповідає представник компанії Грінко-центр.
Сьогодні компанія «Укрекокомресурси» представлена у всіх областях України. Однак створюється враження, що її основним видом діяльності залишається збір сміттєвого квазіподатку: більшість опитаних Контрактами учасників ринку побутових відходів заявили, що не відчувають безпосередньої конкуренції з боку цієї компанії.
Крім того, згідно з чинним законодавством, учасники ринку побутових відходів поставлені в нерівне становище з Укрекокомресурсами: на митниці імпортери в обов’язковому порядку змушені заповнювати так званий аркуш пакування, який свідчить про наявність договору з держкомпанією про надання останньою послуг зі збирання, сортування, транспортування і утилізації використаної тари, а також зобов’язання ці послуги оплатити.
Олександр Королюк вважає, що ринок давно б уже сам створив ефективну систему утилізації упаковки, якби Укрекокомресурси встановили розмір дотації за збирання 1 тонни вторинних ресурсів. «Замість цього кошти використовуються на фінансування управлінського апарату і окремих проектів, причому — за нашою інформацією — жоден з цих проектів за 7 років не було доведено до кінця», — стверджує він. Контракти понад місяць намагалися зв’язатися з президентом Укрекокомресурсів Світланою Новохацькою, щоб дізнатися — чим же насправді займається її компанія. Але пані Новохацька вирішила не розкривати цей секрет перед платниками податків.
Висновок
Ринок побутових відходів на сьогодні більш-менш сформований лише у сферах транспортування і відбору окремих видів вторинних ресурсів, тоді як чи не найголовніші ланки ланцюжка знищення сміття — сортування, переробка й утилізація — перебувають у зачатковому стані. Створення прозорих правил гри на цьому ринку вже давно б залучило в цю сферу як вітчизняних підприємців, так і іноземних інвесторів.
Найлегший спосіб перетворити сміття на гроші — переробити побутові відходи на папір, пластмасу, скло, текстиль, метали. У Києві, наприклад, вісім підприємств займаються лише заготівлею макулатури — цей вид вторсировини є найрентабельнішим. «Нелегальний макулатурний бізнес у Києві стоїть на дві голови вище, ніж легальний, до того ж цю нішу ринку повністю заповнено», — нарікає Ольга Малахова-Чуднер. Якщо ніші макулатури і склобою на ринку заповнені, то закувівля і перероблення шин, плівки, ПЕТ-упаковки є перспективнішими. Традиційно привабливим залишається збирання чорного і кольорового металу — тут ще залишилося місце для нових гравців.
Оптимізм в учасників ринку вселяють галопуючі темпи зростання обсягів відходів, а нерозвинена інфраструктура робить цю сферу особливо привабливою для інвесторів.
Транспортування
Поряд зі збиранням вторресурсів найконкурентнішим напрямом є транспортування. Понад 320 млн грн заробили минулого року суб’єкти господарювання, які займаються транспортуванням сміття. Сьогодні їх в Україні понад 1000, як приватних, так і комунальних. Ліцензія Мінприроди на транспортування твердих побутових відходів (ТПВ) дозволяє брати участь у тендері на обслуговування житлокомунгоспу. Підприємство-переможець отримує свою зону очищення (конкретні адреси будинків) і, відповідно, частку державного фінансування.
Співпраця з ЖКГ часто супроводжується затриманнями оплати, тому деякі підприємства винайшли новий спосіб обслуговування комунального сектора — через укладення договорів на вивезення сміття безпосередньо з населенням. Саме цим шляхом, наприклад, пішло комунальне підприємство «Спецкомунтранс» у Хмельницькому. За такою схемою працюють підприємці і з приватним сектором.
Але все-таки найвигідніше працювати з юридичними особами — по-перше, це стабільний попит на послуги з вивезення сміття, по-друге, вища оплата. Середній тариф на вивезення сміття, за даними Держкомітету житлового господарства, минулого року становив: для населення — 5,75 грн/куб. м, для бюджетних організацій — 7,43 грн/куб. м, для підприємств — 8,22 грн/куб. м. До речі, розрахунок вартості вивезення сміття виходячи з кубометрів, а не тонн, є ще одним прийомом бізнесменів. «Усі місцеві комунальні служби платять за вивезення сміття, обліковуючи його в кубах, за це дають великі гроші, а підприємці, по суті, перевозять повітря. Понад те, це повітря скупчується на місцевих полігонах», — стверджує Ольга Малахова-Чуднер.
Найзначнішу частину у витратах транспортувальників становить плата за утилізацію ТПВ на полігоні, яка в середньому по Україні становить близько 4 грн/куб. м. Тому багато дрібних суб’єктів господарювання оптимізують витрати, звалюючи сміття на пустирях, в парках і лісопосадках. За підсумками минулого року у Києві утворилося близько 3,6 млн т побутових відходів, з них 0,6 млн т потрапило на сміттєпереробний завод «Енергія», 1,4 млн т пішло на п’ятий і шостий полігони, решта 1,6 млн т зникли, а місто платило за них 15,6 грн/куб. м.
Торік транспортуванням київського сміття займалися 17 підприємств, нинішнього року до них приєдналося ВАТ «Грінко-центр». На сьогодні ця компанія вивозить сміття з чотирьох районів Києва на свою сортувальну станцію, в майбутньому має намір працювати у всіх районах міста і вийти на збирання сміття в 12 найбільших містах України.
Найсерйознішим гравцем ринку транспортування побутових відходів Києва залишається ВАТ «Київспецтранс» (51% акцій — київська міськрада, 46,835% — ТОВ «Геотрон»), що працює переважно з міськими ЖКГ. Торік чистий прибуток підприємства становив 24,694 млн грн. На думку представників компанії, рівень конкуренції на ринку транспортування побутових відходів столиці сьогодні невеликий, але водночас гостро відчувається проблема платоспроможності клієнтів.
Крім того, процвітає приватне вивезення відходів. Десятки автопідприємств надають послуги з транспортування будівельного сміття. Але це — сезонний бізнес. При цьому розцінки подібних агенцій за будівельне сміття становлять 150-180 грн за одну поїздку (за побутові відходи 250 грн), вага і габарити сміття при цьому перевізника не цікавлять. Більшість опитаних Контрактами директорів таких автопідприємств від офіційних коментарів утрималися, хоча один з власників вантажного автомобіля обмовився, що рентабельність його бізнесу невисока.
За його словами, 10% від суми замовлення на вивезення сміття забирає автопідприємство, з яким він працює за контрактом, інші гроші водій витрачає на пальне і на дозвіл вивантажити сміття на полігоні (50-70 грн). Як зізнався Контрактам директор однієї з транспортних фірм, здебільшого таке сміття не доїжджає до звалищ, хоча, за великим рахунком, його це не цікавить.
Особливий бізнес-напрямок — сортувальні станції. Член спостережної ради (і один з власників) Грінко-центру Віктор Ржоткевич розповів: «Спочатку в нас не було планів займатися транспортуванням відходів, ми вважали за достатнє, якщо компанії нам просто постачатимуть ТПВ, а ми займатимемося сортуванням. Але сміття в тому вигляді, в якому воно надходить, є мало придатним для переробки, велика його частина йде у відходи. Відтак вирішили перевозити сміття самостійно, щоб дійти до постачальника відходів — так можна домовитися ділити сміття хоча б на дві фракції, виокремлюючи органіку».
Сортування
Майже хрестоматійною стала історія проекту з впровадження західноєвропейського досвіду роздільного збирання побутових відходів, який вела одна з громадських організацій Києва. Працівники організації роздали населенню пакети для скла, пластику і паперу, які розрізнялися за кольором, і запропонували учасникам експерименту відповідно сортувати сміття вдома. Люди ідею підхопили, але успішній реалізації перешкодило інше — працівники ухитрилися звалити вміст контейнерів до одного сміттєвозу, змішавши, таким чином, відходи.
Сумне закінчення експерименту не охолодило інтересу до роздільного збирання відходів ні в завзятих громадських діячів, ні в компаній, що транспортують і сортують ТПВ. У світі існують дві системи роздільного збирання твердих побутових відходів. Перша — німецька — передбачає окреме збирання паперу, пластику, скла; інша, американська, передбачає окреме збирання органічних і неорганічних відходів. Надихає й те, що в окремих країнах ЄС сортують до 95% сміття.
Привчити киян до сортування сміття збирається компанія «Грінко-центр». У червні підприємство відкрило свій перший сміттєсортувальний комплекс, що коштував власникам EUR10 млн, та закупило різнокольорові контейнери для роздільного збирання відходів. Крім того, компанія має в своєму розпорядженні новий автопарк для збирання сміття. Потужність побудованого компанією сортувального комплексу становить 200 тис. т відходів на рік.
Сьогодні Грінко-центр будує другу чергу комплексу з аналогічною потужністю (таким чином підприємство незабаром планує сортувати половину ТПВ Києва), найближчими роками збирається відкрити 5 сортувальних станцій у столиці, а також зайняти цю бізнес-нішу в інших містах-мільйонниках. «Ми нікого не потіснимо на ринку сортування побутових відходів, — заявив Контрактам Віктор Ржоткевич, — справа в тому, що ми перші зайнялися цим видом діяльності в Україні. Поки особливого зиску цей бізнес нам не принесе, це пов’язано з нинішньою морфологією відходів, хоча ми віримо, що згодом ця галузь буде привабливішою». Наразі в районах Києва, де працює Грінко-центр, все сміття звалюється докупи.
Водночас, за словами заступника глави правління компанії Івана Алексєєвця, щоденний оборот сортувального комплексу становить 50-100 тис. грн, а проект повністю себе окупить через 5 років. Лише 15% сміття, що надходить на станцію, згідно з розрахунками компанії, будуть захороняти, до 30% — відбиратимуть як вторинні ресурси, інше — брикетуватимуть і перероблятимуть.
Додатковим джерелом доходів підприємства є плата транспортувальників сміття за утилізацію. Як стверджують у Грінко-центрі, транспортне плече від «виробника» сміття до полігона в середньому становить 35 км, тоді як до станції вдвічі менше — 17 км, відтак транспортувальникам простіше вивантажувати відходи сортувальному комплексу. «Якщо ця схема працюватиме, то іншим перевізникам доведеться співпрацювати з нами, — прогнозує Віктор Ржоткевич, — в іншому випадку ми будемо розширювати свою присутність на ринку транспортування».
Захоронення
Одним з перспективних напрямків сміттєвого бізнесу є облаштування приватного полігона для захоронення ТПВ. «У Франції до 30% цього ринку припадає на компанію Beche, яка володіє 115 полігонами», — розповідає керівник проекту ТАCIS «Вдосконалення системи управління ТПВ у Донецькій області» Бенуа Плеж. Приватні полігони як вид бізнесу сьогодні активно розвиваються і в країнах СНД. Але в Україні поки жодного подібного проекту не реалізовано.
«Будівництво полігона для утилізації ТПВ передбачає високу відповідальність перед довкіллям, — зазначає офіційний представник групи SULO в Україні Олександр Королюк, — при його плануванні необхідно передбачити природозахисні заходи, зокрема, ізоляцію дна полігона (з метою недопущення попадання фільтратів у грунтові води), дренаж для збирання фільтратів, обладнання для збирання і відведення газів, що накопичуються в тілі полігона, тощо».
За розрахунками міжнародної компанії SULO (працює у сфері переробки ТПВ, оборот EUR780 млн), будівництво в Україні європейського полігона з розрахунковою потужністю на 150 тис. жителів, терміном дії 10 років і загальним об’ємом ТПВ 3 млн куб. м обійдеться приблизно в EUR4 млн, тобто приблизно в 1,33 EUR/куб. м. При цьому поточні витрати на утилізацію 1 куб. м сміття становитимуть приблизно EUR0,65, витрати на рекультивацію полігона після закінчення терміну експлуатації — приблизно EUR150 тис. або 0,49 EUR/куб. м.
Таким чином орієнтовна собівартість утилізації 1 куб. м відходів на полігоні, що відповідає європейським стандартам, становитиме близько 15 грн без ПДВ, без вартості лімітів і без податку на землю. А сьогодні найвища вартість утилізації відходів на вітчизняному ринку — у Києві (10,5 грн/куб. м без ПДВ), в інших містах України ціна утилізації коливається від 0,84 до 3 грн. Тому найближчим часом навряд чи можливе будівництво сміттєвого полігона, який відповідатиме стандартам ЄС — українці наразі не готові викидати такі гроші «на сміття».
Нинішні вітчизняні полігони зазвичай є державними, вони не відповідають ні нормам ЄС, ні навіть українському законодавству — на їхніх неосяжних просторах завантажені сміттєвози буквально тонуть у смердючій рідині. «Прийняти існуючі полігони на баланс означало б для приватного підприємства взяти на себе відповідальність за можливе завдання шкоди довкіллю», — говорить Олександр Королюк. Водночас не виключено, що перші приватні полігони в Україні все-таки з’являться найближчим часом. «У нас є плани з обладнання свого полігона. Спочатку ми плануємо на київському полігоні № 5 брикетувати відходи, впроваджувати цю технологію, а потім, можливо, отримати свою ділянку», — зазначає Віктор Ржоткевич.
Реклама
Більшість учасників ринку побутових відходів маловідомі пересічному українцеві, тоді як яскраві незвичні урни на столичних вулицях бачив багато хто. Їх встановила українська компанія «Грін Медіа». Усього в центрі Києва таких урн буде близько 500. Проте підтримання чистоти — не самоціль для Грін Медіа, проект розрахований насамперед на створення рекламоносіїв.
«Ефективний радіус поля зору, невеликі витрати на друк, легкість в експериментуванні», — так охарактеризував директор з маркетингу компанії «Грін Медіа» Ігор Кашуба переваги реклами на сміттєвих баках. При цьому сміття з контейнерів витягує і транспортує, за договором з Грін Медіа, спеціалізоване підприємство. За словами Ігоря Кашуби, компанія поки не збирається входити в ринок транспортування відходів.
Зазначений рекламний напрямок отримав зелене світло на початку нинішнього року через законодавче обмеження реклами в центральній частині великих міст. За інформацією Ігоря Кашуби, його конкуренти просувають подібні проекти у Дніпропетровську та Одесі. Грін Медіа вважає, що такий бізнес є перспективним у містах з населенням від 150 тис. Собівартість виготовлення кожної урни становить близько $350, а термін окупності проекту — 1-1,5 року, при цьому свої моделі сміттєвих бачків Грін Медіа нині патентує.
Сміттєві податки
Державна компанія «Укрекокомресурси» (колишня Укртарапереробка) утворилася ще 1998 р. з метою створення системи повторного використання вторинних матеріалів і тари і для фінансування або участі у фінансуванні інших державних чи приватних підприємств, які мають дозвіл на повторну переробку вторинної сировини. Упродовж семи років Укрекокомресурси так і не створили такої системи. Активної участі у проектах з перероблення вторсировини компанія також не бере. Тим часом було впроваджено обов’язкові відрахування за утилізацію з виробників упаковки, а також з імпортерів упакованої продукції.
Валовий дохід компанії за підсумками минулого року становив 26,59 млн грн. Гроші, вочевидь, пішли на виплату зарплати чиновникам Укрекокомресурсів, а також на матеріально-технічний розвиток держструктури. «Ми навіть були змушені заплатити Укрекокомресурсам за упаковку, в якій нам прийшло обладнання для комплексу із сортування побутових відходів, хоча тару утилізовували самі», — розповідає представник компанії Грінко-центр.
Сьогодні компанія «Укрекокомресурси» представлена у всіх областях України. Однак створюється враження, що її основним видом діяльності залишається збір сміттєвого квазіподатку: більшість опитаних Контрактами учасників ринку побутових відходів заявили, що не відчувають безпосередньої конкуренції з боку цієї компанії.
Крім того, згідно з чинним законодавством, учасники ринку побутових відходів поставлені в нерівне становище з Укрекокомресурсами: на митниці імпортери в обов’язковому порядку змушені заповнювати так званий аркуш пакування, який свідчить про наявність договору з держкомпанією про надання останньою послуг зі збирання, сортування, транспортування і утилізації використаної тари, а також зобов’язання ці послуги оплатити.
Олександр Королюк вважає, що ринок давно б уже сам створив ефективну систему утилізації упаковки, якби Укрекокомресурси встановили розмір дотації за збирання 1 тонни вторинних ресурсів. «Замість цього кошти використовуються на фінансування управлінського апарату і окремих проектів, причому — за нашою інформацією — жоден з цих проектів за 7 років не було доведено до кінця», — стверджує він. Контракти понад місяць намагалися зв’язатися з президентом Укрекокомресурсів Світланою Новохацькою, щоб дізнатися — чим же насправді займається її компанія. Але пані Новохацька вирішила не розкривати цей секрет перед платниками податків.
Висновок
Ринок побутових відходів на сьогодні більш-менш сформований лише у сферах транспортування і відбору окремих видів вторинних ресурсів, тоді як чи не найголовніші ланки ланцюжка знищення сміття — сортування, переробка й утилізація — перебувають у зачатковому стані. Створення прозорих правил гри на цьому ринку вже давно б залучило в цю сферу як вітчизняних підприємців, так і іноземних інвесторів.
Плюси і мінуси сміттєвих справ
Плюси
Можливість отримати кредити
Податкові пільги: підприємства звільнено від сплати ПДВ і податку на прибуток
Мінуси
Преференції держкомпанії «Укрекокомресурси», яка сама розробляє правила поведінки на сміттєвому ринку
Відсутність законодавчо прописаних правил гри на ринку ТПВ (Закон України «Про відходи» вимагає суттєвого доопрацювання)
Висока конкуренція у сфері транспортування відходів
Тендери на вивезення сміття проводяться щороку незалежно від чинних договорів
Дорожнеча обладнання і технологій для сортування і перероблення відходів
Плату за вивезення сміття серед комунальних послуг збирає місцева влада
Українське сміття в цифрах
Щороку в Україні утворюється близько 1 млрд т відходів
Рівень утилізації сміття — 5%
Вивезено відходів — 39,3 млн куб. м
Кількість підприємств, що надають послуги з вивезення відходів — 1053
На звалищах України нагромаджено понад 27 млрд т сміття
Кількість полігонів — 5848
Несанкціонованих звалищ — 3298
Сума бюджетних коштів на розвиток санітарного очищення — 84,9088 млн грн
Середні тарифи на утилізацію: для населення — 9,19 грн/куб. м (вивезення — 5,75, захоронення — 3,44)
для бюджетних організацій — 11,66 грн/куб. м (вивезення — 7,43, захоронення — 4,23)
для підприємств — 12,90 грн/куб. м (вивезення — 8,22, захоронення — 4,68)
За даними Держкомітету житлово-комунального господарства, 2004 р.
Плюси
Можливість отримати кредити
Податкові пільги: підприємства звільнено від сплати ПДВ і податку на прибуток
Мінуси
Преференції держкомпанії «Укрекокомресурси», яка сама розробляє правила поведінки на сміттєвому ринку
Відсутність законодавчо прописаних правил гри на ринку ТПВ (Закон України «Про відходи» вимагає суттєвого доопрацювання)
Висока конкуренція у сфері транспортування відходів
Тендери на вивезення сміття проводяться щороку незалежно від чинних договорів
Дорожнеча обладнання і технологій для сортування і перероблення відходів
Плату за вивезення сміття серед комунальних послуг збирає місцева влада
Українське сміття в цифрах
Щороку в Україні утворюється близько 1 млрд т відходів
Рівень утилізації сміття — 5%
Вивезено відходів — 39,3 млн куб. м
Кількість підприємств, що надають послуги з вивезення відходів — 1053
На звалищах України нагромаджено понад 27 млрд т сміття
Кількість полігонів — 5848
Несанкціонованих звалищ — 3298
Сума бюджетних коштів на розвиток санітарного очищення — 84,9088 млн грн
Середні тарифи на утилізацію: для населення — 9,19 грн/куб. м (вивезення — 5,75, захоронення — 3,44)
для бюджетних організацій — 11,66 грн/куб. м (вивезення — 7,43, захоронення — 4,23)
для підприємств — 12,90 грн/куб. м (вивезення — 8,22, захоронення — 4,68)
За даними Держкомітету житлово-комунального господарства, 2004 р.
Український дiловий тижневик "Контракти" /№ 33 вiд 15-08-2005
Немає коментарів:
Дописати коментар