Анатолій В. Свідзинський
Ця стаття присвячена найважливішій і найнагальнішій проблемі, з якою будь-коли стикалося людство: збереженню його існування на Землі і розробці таких форм співжиття з природою, за яких була б виключена ймовірність перетворення нашої планети з вини людини на мертве небесне тіло. Іншими словами, ми повинні нарешті так облаштуватися на Землі, щоб загрози того типу, які постали нині, надалі не виникали.
Насправді проблема, про яку йдеться, постала не сьогодні і не вчора: вона виникла вже перед вимушеним переходом людей від збирання земних дарів до осілого землеробства та одомашнення деяких тварин. Але на відміну від сучасної кризи, давня криза не загрожувала самій планеті, в найгіршому разі людство могло просто зникнути, як свого часу зникли динозаври. Перехід до нових форм господарювання дозволив, однак, уникнути цієї першої серйозної кризи. Внаслідок подальшого збільшення населення Землі (на той час приблизно до 10 млн.) і оволодіння найпростішими технологіями людство стало планетарною силою, здатною перетворювати природу. Абстрактно кажучи, саме в цей час який-небудь супергеній міг би поставити питання: як організувати людську діяльність в такий спосіб, щоб вона була узгоджена з процесами в природі, а не вступала з ними в конфлікт. Але до цієї думки людство мало йти ще довго, аж до XX століття.
В чому ж драматизм нинішньої ситуації? Не в тому, що людство не має достатньо технічних засобів для розв'язання своїх проблем. Вже в 70-х роках минулого століття воно ці засоби мало і могло достатньо швидко розвинути систему необхідних заходів. Трагізм або, якщо говорити відсторонено, трагікомізм ситуації полягає у тому, що після появи в 1972 році наукових доказів про серйозне неблагополуччя, людство в цілому їм не повірило і змарнувало понад 30 років в дискусіях про їхню достовірність чи недостовірність, аж поки не перейшло за передбачену науковцями часову межу.
Далі читайте: http://dsl.sf.ukrtel.net/biblio/index.php?a_id=1&r_id=7&t_f=kultu/vyklykyXXI.htm
Немає коментарів:
Дописати коментар