У Львові розробили карту забруднення повітря на перехрестях

Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» розробило карту-схему забруднення повітря на перехрестях Львова. Вимірювання забруднення повітря викидами від транспорту проводилося на 25-ти перехрестях міста із значним транспортним потоком. 

Про це ZAXID.NET повідомили у прес-службі Львівської міської ради.

«Керуючись результатами, які ми отримали протягом 2013 року, ми розробили карту-схему рівня забруднення атмосферного повітря на перехрестях вулиць Львова. Ця карта дозволяє наглядно побачити ситуацію із забрудненням повітря викидами від автотранспорту у центральній частині міста, де проводилась основна частина замірів, а також на перехрестях магістральних вулиць із значним транспортним потоком» - розповіла в. о. директора КП «Адміністративно-технічне управління» Наталія Сеньків.

Повітря досліджувалося відповідно до вимог ГОСТу на вміст окису вуглецю, окису азоту, ді-окису азоту та сірчистого ангідриду на висоті 1,5 – 1,6 м. Одночасно з відбором проб визначались фізичні параметри повітря (атмосферний тиск, температура довкілля, швидкість руху повітря та підрахунок інтенсивності транспортного потоку).

В результаті замірів, які проводилися щоквартально впродовж 2013 року, виявили 13 перехресть з помірним ступенем небезпечності та 12 перехресть зі слабким ступенем небезпечності. Перехрестями, на яких фіксувалися перевищення гранично допустимих норм забруднюючих речовин протягом двох і більше кварталів, стали такі:

• пр. Чорновола – вул. Городоцька, 
• пр. Свободи – вул. Дорошенка, 
• вул. І. Франка – вул. К. Левицького – вул. Кн. Романа, 
• вул. Листопадового Чину – вул. Університетська, 
• пр. Чорновола – вул. Під Дубом, 
• вул. Шевченка – вул. Левандівська.

Карта-схема рівня забруднення атмосферного повітря на перехрестях вулиць Львова. Джерело: прес-служба ЛМР

В «Адміністративно-технічному управлінні» також стверджують, що після проведення ремонту та створення нової транспортної розв’язки на перехрестях вул. Городоцька – вул. Наливайка та вул. Городоцька – вул. Шевченка якість атмосферного повітря на них значно покращилась.

«Якщо на початку 2013 року на цих перехрестях були зафіксовані перевищення гранично допустимих норм забруднюючих речовин і зазначений помірно небезпечний ступінь забруднення, то протягом 3-го та 4-го кварталів 2013 року жодних перевищень не виявлено і зафіксовано безпечний ступінь забруднення атмосферного повітря», - зазначили у прес-службі ЛМР.

Довідка 
Вимірювання проводились на таких 25-ти перехрестях Львова: пр. Свободи – вул. П. Беринди, пр. Свободи – вул. Торгова, пр. Чорновола – вул. Городоцька, пр. Свободи – вул. Дорошенка, пр. Свободи – пл. Міцкевича, вул. Личаківська – вул. Винниченка – пл. Митна, вул. І. Франка – пл. Соборна – вул. Винниченка, вул. І. Франка –вул. К. Левицького – вул. Кн. Романа, вул. І. Франка – вул. Зелена, вул. І. Франка – вул. Ш. Руставелі – вул. Стрийська, вул. Городоцька – вул. Наливайка, вул. Городоцька – вул. Шевченка, вул. Листопадового Чину – вул. Університетська, вул. Січових Стрільців – вул. Гнатюка, пр. Чорновола – вул. Під Дубом, вул. Антоновича – вул. С. Бандери – вул. Русових, вул. Коперника – вул. Сахарова – вул. Н. Левицького, вул. Стрийська – вул. Сахарова, вул. Личаківська – вул. Пасічна, вул. Личаківська – вул. Тракт Глинянський, вул. Зелена – вул. Дж. Вашингтона, вул. Стрийська – вул. Наукова – вул. Хуторівка, вул. Виговського – вул. Кульпарківська, вул. Городоцька – вул. Ряшівська, вул. Шевченка – вул. Левандівська.

Джерело: Zaxid-Net

Нагадайте, панове: у 3-му кварталі 2013 року на перехресті вул. Городоцька – вул. Наливайка був відкритий проїзд?

Видобуток сланцевого газу в Україні

Позичено у блогера vasyliuk

(Цю статтю я написав на прохання редактора газети "Обрії Ізюмщини", проте схоже світу вона так і не побачила)

Експерти деяких європейських країн вважають видобуток сланцевого газу екологічним лихом і забороняють його на рівні державних мораторіїв. В той же час в Україні це називають світлим майбутнім і закликають нас радіти цій новій сторінці нашої історії. Але щоб мати свою власну думку, кожен повинен сам розібратись чи хоче він таке майбутнє.

З кожним днем тема шкідливості видобутку сланцевого газу все частіше виникає в газетах, на телебаченні і в розмовах. Проте до останнього часу такі розмови торкались лише далекого зарубіжжя і цікавили нас передусім тому, що довкілля у нас одне на всіх. Але в останні місяці загроза видобутку сланцевого газу торкнулась України впритул.

Після останнього керівництва Міністерства екології та природних ресурсів, міністерське крісло дісталось Едуарду Ставицькому, який раніше очолював Державну службу геології та надр. Саме Е. Ставицький до цього часу найчастіше фігурував як людина, що добивалась початку видобування сланцевого газу в Україні. І ось, побоювання екологів підтвердились - «справа» зрушила вже в перші дні роботи нового Міністра, в квітні 2012 року.

Тепер розмови про сланцевий газ стали дуже предметними і нині обговорюються вже конкретні місця, де він видобуватиметься. Мова про це зайшла і на Ізюмщині.

Сланцевий газ – це природний газ, що залягає переважно у м’яких сланцевих породах із розгалуженою мережею тріщин. Технологічна складність видобутку такого газу дуже висока, а рентабельність відносно низька. Проте останнім часом технології видобутку просунулись вперед. В Україні один з найбільших басейнів, де планується видобуток такого газу, так звана «Юзівська платформа» - умовна ділянка, що охоплює ділянку значну частину сходу Харківщини і півночі Донеччини.

Головне завдання газовидобувних компаній – «витрясти» бульбашки газу зі щільної породи на глибині кількох кілометрів. Для цього використовують технології горизонтального буріння та гідророзриву пластів — на глибину залягання порід, яка зазвичай складає від 700 до 3000 м пробурюється свердловина, що розгалужується в породі на кілька рукавів. В цю свердловину закачують розчин води, піску та хімічних сполук, які створюють великий тиск і руйнують породу. Газ вивільняється і його можна видобути. Проте відкачати з такою ж легкістю розчин води і реактивів не вдається і зазвичай щонайменше половина цієї високотоксичної рідини залишається у свердловині.

Саме в цьому бачать одну з головних загроз видобутку сланцевого газу всі, хто називає його екологічним лихом. Поки свердловина дістанеться до газоносної породи, розміщеної на великій глибині, вона може перетнути не один водоносний горизонт. Жодної гарантії, що токсичний розчин не потрапить у ґрунтові води, нема. А це значитиме, що ґрунтові води на всю площу кожного забрудненого водоносного горизонту стануть токсичними і вже ніколи не зможуть бути використаними в побуті. Раніше вважалось, що саме артезіанська вода, видобута з великої глибини, є найчистішою і придатною для пиття, проте тепер вона може стати смертельною небезпекою.

В 2010 році американський журналіст Джош Фокс зняв документальний фільм «Gasland» - «Газова країна», в якому показано чим може закінчитись видобування сланцевого газу для місцевих жителів. Герої фільму – прості американці, яким не пощастило оселитись там, де газові компанії почали видобувати сланцевий газ. Від забрудненої води частішають випадки онкозахворювання, гинуть домашні і дикі тварини. Після потрапляння отруєної води з-під землі у річки поверхневі води, річки стають мертвими. По великому рахунку, загроза стосується всього водозабору річки, в якому почали розробку газового родовища. Тобто не обов’язково жити безпосередньо поряд зі свердловиною, щоб отримати жахливе життя.

Звісно, фільм сильно критикують самі газовидобувні компанії, рясно публікуючи зауваження та неточності, виявлені їхніми експертами при перегляді стрічки. Втім, як не критикуй розслідування американських журналістів, нікуди не подіти людей, чиє життя стало нестерпним, коли за їх вікном побудували першу бурову вишку. Також нікуди не приховати, що видобування сланцевого газу займає надзвичайно велику площу, оскільки вимагає спорудження величезної кількості свердловин та інших споруд, необхідних для роботи таких «гірників».

Для Ізюмщини розмови про видобуток сланцевого газу особливо тривожні, адже Ізюмщина – край над Сіверським Донцем, найбільшою річкою Східної України. Годі й уявити, що буде якщо Сіверський Донець стане токсичним і небезпечним для життя! Герої фільму «Gasland» живуть у малонаселених частинах США, де на 1 жителя припадає по два-чотири квадратні кілометри території, а то й більше. В Україні немає таких малозаселених територій і всюди де планують видобувати сланцевий газ, ця загроза стосуватиметься значно більшої кількості людей, ніж в США.

Особливо хочеться зупинитись на тому, що тут, на Ізюмщині, розміщений один з найцікавіших слобожанських заповідних об’єктів. Це регіональний ландшафтний парк «Ізюмська лука», створений на значно меншій ніж планувалось площі. І навіть при цьому загроза торкнулась і цієї невеличкої заповідної перлини. Видобуток сланцевого газу планують тут – у заповідній «Ізюмській Луці». Але загроза не лише для дикої природи. Обидва водозабори м.Ізюм знаходяться під загрозою отруєння видобутком сланцевого газу. І це стосується як водозабору з Сіверського Дінця, так і другого – підземного. Це варто знати і всім, хто живе вниз по течії річки. Зовсім неподалік – головний курорт Слобожанщини – Святі гори. Що буде, якщо Святі гори стануть зоною екологічного лиха?

Минулого року Болгарія і Франція видали державні мораторії на видобуток сланцевого газу, назавжди заборонивши його як велику небезпеку для жителів цих країн. Чи хочемо жити з такою небезпекою ми – може вирішувати кожен сам. Хоча жодного референдуму або громадського обговорення до цього часу не проводилось.

Розміщення таких небезпечних видів діяльності неминуче стосується безпеки життя місцевих жителів. Україна ратифікувала міжнародну Орхуську конвенцію, згідно з якою всі рішення які стосуються довкілля повинні обговорюватись з місцевим населенням. Зараз екологічні організації добиваються того щоб добування сланцевого газу теж обговорювалось з кожним, для кого таке виробництво може обернутись загрозою добробуту і здоров’ю. Проте важливо, щоб цього добивались і самі жителі Ізюмщини, до чого активно закликаємо кожного читача нашої газети.

ПРИМІТКА. Знайти в мережі Інтернет фільм про загрози видобутку сланцевого газу можна за пошуком «Gasland українською».

Переробка побутових відходів

Ролик компанії, яка переробляє побутові відходи. Може, комусь буде цікаво.

Біопаливо — альтернатива газу

Олександр ПАРШИН, заступник голови Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів: «За даними вчених, 79 мільйонів тонн палива Україна може отримати за рахунок альтернативної енергетики. 79 мільйонів тонн — це близько 73 мільярдів кубів газу. Плюс 20 мільярдів кубів — наш видобуток газу, — і ми практично на 100% можемо піти від споживання російського газу. А ще додати сонячну енергетику — 6,57 мільйонів тонн умовного палива, геотермальну — 32,6 мільйонів тонн умовного палива, вітрову — 16,37 мільйонів тонн умовного палива. На відміну від європейських країн, сьогодні у паливно-енергетичному балансі України біоенергетика становить лише 0,8%. А ця галузь енергетики, сировиною в якій можуть бути відходи деревини, господарчої діяльності, сільського господарства, наші звалища, смітники, біопаливо, торф (запаси якого в Україні становлять більше 7 мільярдів тонн) найбільш ефективно може використовуватися в Україні».

Солома для опалювання

Свій внесок у розв'язання енергетичних проблем країни внесли львівські винахідники. Фахівці ТзОВ "Інтер-ПЕТ" запропонували використовувати для опалення осель брикетне біопаливо з відходів, що трапляються на кожному кроці. На обладнанні, яке виготовляють і монтують львів'яни, у хід йдуть солома, очерет, жом, дрібні гілки тощо, повідомляє «Купол». За словами технічного директора ТзОВ "Інтер-ПЕТ" Романа Андруха, "ідею такого виробництва підказали вчені Львівського національного університету імені І.Франка. А першим покупцем нашого обладнання стала фірма з іноземними інвестиціями "Лендком Юкрейн", яка займається вирощуванням ріпаку в селі Добросин". Солому, яку досі спалювали на полях як непотріб, тепер збирають у великі рулони, підсушують до потрібної кондиції, перемелюють до необхідної фракції, а потім гідравліка під тиском 100 тонн "пресує" з цієї маси круглі брикети. Одна така кілограмова "шайба" за своєю тепловіддачею замінить 4-5 кілограмів дров або ж кілограм вугілля. Чотири ящики цього біопалива достатньо для того, щоби протягом доби не тільки обігріти особняк площею 200 квадратних метрів, але й забезпечити його гарячою водою. У місяць на опалення такого будинку брикетами треба витратити до 700 гривень, а використовуючи газ, - не менше 1600-1700 гривень. Усі виробничі процеси на виробництві солом'яних брикетів автоматизовані, продуктивність лінії, яку можуть обслуговувати одна-дві людини, - 400 кілограмів брикетів на годину. Львівські фахівці підрахували: якби в Україні переробляли на біопаливо хоча б 70 відсотків соломи, що часто-густо гниє на полях, - можна було б компенсувати кілька мільярдів кубометрів експортованого газу.
http://lviv.mycityua.com/news/lviv/2009/01/28/090407.html