Світ втратить тих білих ведмедів...

Melting ice in the Beaufort Sea is forcing polar bears to swim long distances, without food or rest for days at a time, with increasing frequency, according to a five-year study that sheds light onto yet another consequence of climate change in the North.

A group of researchers at the University of Alberta monitored polar bears in the Beaufort Sea, north of Alaska and the Yukon, and Hudson Bay from 2007 to 2012.

They found that as sea ice melted, female adult bears and younger bears of both genders were paddling distances greater than 30 miles more often in order to find pieces of ice large enough for them to rest on.

"If you went back in time, even to the 1980s, bears in the Beaufort Sea probably never saw 50 kilometers [30 miles] of open water, and that's the low end of the analysis," said researcher Andrew Derocher, a professor of biological sciences at the University of Alberta.

Далі

Різдвяне привітання Блаженнішого Любомира

Дорогі у Христі!

Якраз напередодні Різдва у столиці Данії, Копенгагені, відбулася всесвітня конференція, присвячена проблемі зміни клімату. У цьому заході взяли участь делегати майже всіх країн земної кулі, щоб спільно вирішити, як можна уникнути великої катастрофи, що сьогодні загрожує людству. Зібрані в Копенгагені науковці ще раз ствердили, що цю загрозу спричинило самолюбне і нерозважливе ставлення людей до свого довкілля. Упродовж багатьох десятиліть чи, навіть, століть люди поводилися як творці і повноправні власники навколишнього світу, нещадно експлуатуючи та руйнуючи природу. І сьогодні, після такого «господарювання», людство, нарешті, усвідомило, що наразило себе на велику небезпеку. Багато з нас зрозуміли, що людина не є справжнім власником, паном природи і що природа – це Божий дар для людини, який треба шанувати і розумно вживати. Про це нас так навчає Святе Письмо: «Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саду порати його й доглядати його» (Бут. 2, 15).

Рятувати світ

Фахівці дають 10 років людству, аби зупинити глобальне потепління

Оксана МИКОЛЮК, «День»

Днями в Нью-Йорку завершився саміт, присвячений змінам клімату та глобальному потеплінню, який зібрав представників понад ста країн-членів ООН. Ініціював його Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун. Він вважає, що для порятунку себе в людства є всього 10 років, оскільки за несприятливих обставин зміни клімату будуть незворотними, і що це — моральний та політичний обов«язок кожної країни. В останні місяці подібні міжнародні зібрання, присвячені впливу людини на природу, а також різноманітні природо-захисні акції стали особливо актуальними, зокрема, й в Україні. Причина — 7 грудня в Копенгагені відбудеться історична конференція представників 200 країн, на якій країни мають взяти на себе зобов’язання різко скоротити викиди парникових газів у атмосферу. Цьому має передувати прийняття нового документа, який у 2013 році прийде на зміну Кіотському протоколу.

Чотири «кліматичні» фронти

Британія пропонує свіжий підхід для уникнення неконтрольованих змін у природі
Девід МІЛІБЕНД

Пам’ятаю, як у 80-х роках минулого сторіччя, коли я був ще зеленим юнаком, я зустрічався з великим французьким політологом Реймоном Ароном. Він говорив зі мною про небезпеку «легкої неуважності» в політиці, коли добрі наміри відходять на задній план через брак зосередженості. Саме така небезпека стоїть сьогодні перед нами відносно зміни клімату.

Менш ніж за три місяці на саміті ООН в Копенгагені будуть прийняті рішення, які зумовлять майбутнє планети. Але домовленості в Копенгагені — під загрозою, і найбільшою зі всіх загроз для всіх нас посеред нагальних пріоритетів економічного оздоровлення, проблем Афганістану та нерозповсюдження ядерної зброї є те, що ми не зможемо побачити проблему, аж поки не стане занадто пізно. Аби врівноважити шальки терезів, уряд Великої Британії цього тижня започаткував нову дипломатичну ініціативу разом зі своїми європейськими колегами із Франції, Фінляндії, Данії та Швеції. Ми працюємо на чотири фронти.

Євген СТАХІВ: В Україні проблеми не стільки з кількістю, скільки з якістю води

Бесіду вела Емілія НАЗАРЕНКО, спеціально для «Дня», Женева

Кліматичний прогноз сьогодні стає одним із найважливіших чинників, які будуть визначати соціально-економічну політику майбутнього. Внаслідок глобальної зміни клімату спостерігається дефіцит прісної води, інтенсивне танення льодовиків, підвищена небезпека екстремальних метеорологічних явищ, руйнування екосистем. Тому питання, пов’язані з необхідністю більш повного розуміння, прогнозування і розв’язання в наші дні проблем, викликаних мінливістю і зміною клімату за допомогою використання надійної кліматичної інформації в процесі прийняття рішень, стояли в центрі уваги третьої Всесвітньої конференції, яка проходила минулого тижня в Женеві. Основна увага була приділена кліматичним прогнозам на період часу від декількох днів до 50 років з метою адаптації до зміни клімату і управління подальшими можливими ризиками. ВКК-3 була організована безпосередньо перед 15-ою нарадою сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату в Копенгагені в грудні, на якому країни планують виробити глобальну стратегію щодо пом’якшення наслідків зміни клімату на період після закінчення терміну дії Кіотського протоколу.

Врятувати планету

Реальний стан справ зі зміною клімату
Ричард Н. ХААС. Проект Синдикат для «Дня»

«Дивовижний, дивовижний Копенгаген», — популярну пісню з мюзиклу 1952 року «Ганс Християн Андерсен», ймовірно, будуть програвати багато разів в міру того, як світові лідери зберуться в столиці Данії в грудні (а в Нью-Йорку у вересні), щоб підтвердити проблему зміни клімату. Однак доти, доки міжнародне співтовариство терміново не почне думати набагато реалістичніше, тоді те, що трапиться в Копенгагені, буде аж ніяк не дивно.

Не повинно дивувати те, що існує мало злагоди щодо всебічної угоди, яка могла б надати значного впливу на світовий клімат. Уряди не стануть жертвувати короткочасним і середньостроковим економічним зростанням для довготривалої екологічної користі. Це особливо слушно зараз, враховуючи, що більшість розвинутих країн знаходиться в розпалі хворобливої рецесії. США поодинці не приймуть граничні рівні, які значно скорочують їхні викиди парникових газів, якщо це буде означати більш високі витрати й податки, які загрожуватимуть уповільненню економічного відновлення.

Велика Вісімка складатиме іспит на лідерство у боротьбі зі зміною клімату

8-10 липня в Італії відбудеться зустріч представників найбагатших та найрозвинутіших країн світу – самміт країн Великої Вісімки.

Лідери Великої Вісімки мають погодити амбітні середньострокові цілі скорочення викидів до 2020 року й мають продемонструвати світу, що вони налаштовані йти до кінця.

“Ми чекаємо чіткої заяви про скорочення власних викидів принаймні на 80% у порівнянні з 1990 роком до 2050 від лідерів Великої Вісімки. Це абсолютний мінімум й менші цілі будуть цілковитою невдачею. Тверда заява Великої Вісімки слугуватиме потужним сигналом для країн, які розвиваються, та полегшить досягнення скорочення викидів у бідніших країнах», - заявив Кім Карстенсен, керівник Кампанії по боротьбі зі зміною клімату Всесвітнього фонду природи.

Нагадаємо, що останнє дослідження кліматичної політики країн Великої Вісімки, результати якого опубліковано WWF, вказує, що незважаючи на певні зусилля, прийняті заходи є недостатніми, аби скерувати світову економіку на шлях сталого розвитку. У передмові до результатів дослідження Джеймс Ліп, керівник WWF, та член ради директорів Allianz Йоахім Фабер закликають країни почати діяти зараз та допомогти досягнути дієвої угоди у Копенгагені:

“Навіть якщо з’явиться можливість врятувати фінансову систему, жодна сума грошей не врятує планету, коли зміна клімату перетне небезпечну межу.”

З новин WWF: www.panda.org/ukraine.

Виклики XXI століття: бути чи не бути людству

Анатолій В. Свідзинський

Ця стаття присвячена найважливішій і найнагальнішій проблемі, з якою будь-коли стикалося людство: збереженню його існування на Землі і розробці таких форм співжиття з природою, за яких була б виключена ймовірність перетворення нашої планети з вини людини на мертве небесне тіло. Іншими словами, ми повинні нарешті так облаштуватися на Землі, щоб загрози того типу, які постали нині, надалі не виникали.
Насправді проблема, про яку йдеться, постала не сьогодні і не вчора: вона виникла вже перед вимушеним переходом людей від збирання земних дарів до осілого землеробства та одомашнення деяких тварин. Але на відміну від сучасної кризи, давня криза не загрожувала самій планеті, в найгіршому разі людство могло просто зникнути, як свого часу зникли динозаври. Перехід до нових форм господарювання дозволив, однак, уникнути цієї першої серйозної кризи. Внаслідок подальшого збільшення населення Землі (на той час приблизно до 10 млн.) і оволодіння найпростішими технологіями людство стало планетарною силою, здатною перетворювати природу. Абстрактно кажучи, саме в цей час який-небудь супергеній міг би поставити питання: як організувати людську діяльність в такий спосіб, щоб вона була узгоджена з процесами в природі, а не вступала з ними в конфлікт. Але до цієї думки людство мало йти ще довго, аж до XX століття.
В чому ж драматизм нинішньої ситуації? Не в тому, що людство не має достатньо технічних засобів для розв'язання своїх проблем. Вже в 70-х роках минулого століття воно ці засоби мало і могло достатньо швидко розвинути систему необхідних заходів. Трагізм або, якщо говорити відсторонено, трагікомізм ситуації полягає у тому, що після появи в 1972 році наукових доказів про серйозне неблагополуччя, людство в цілому їм не повірило і змарнувало понад 30 років в дискусіях про їхню достовірність чи недостовірність, аж поки не перейшло за передбачену науковцями часову межу.

Далі читайте: http://dsl.sf.ukrtel.net/biblio/index.php?a_id=1&r_id=7&t_f=kultu/vyklykyXXI.htm

Рослини не врятують від потепління

Автор: АЛЕКСЕЙ ПЕТРОВ
Надежды на то, что растения, расплодившись из-за глобального потепления, «съедят» часть углекислого газа и смягчат изменение климата, напрасны. Эксперимент показал, что растительные экосистемы страдают от повышения температуры и после перегрева восстанавливаются минимум пару лет.
Учёные уже установили механизмы, удерживающие уровень парниковых газов в долгосрочной перспективе на строго определенном уровне. Вроде бы можно успокоиться – постепенно снижать выбросы заводами углекислого газа в атмосферу, пытаться строить автомобили и самолеты, работающие на водороде, и постепенно природа сама загладит то возмущение в атмосфере, которое учинил человек своими необдуманными действиями. Однако публикация в журнале Nature показывает, что природе вовсе не так легко перебороть последствия повышения температуры, как казалось ранее.
Для того чтобы увидеть это, Джону Арноне и его команде из Института исследования пустынь в штате Невада и Факультета ботаники и микробиологии Университета штата Оклахома нужно было только поглубже копнуть – и в буквальном, и в переносном смысле.Еще со школы всем известно, что зеленые одноклеточные водоросли и многоклеточные растения в результате фотосинтеза выделяют кислород взамен поглощенного углекислого газа. Однако почему-то все предыдущие исследователи упускали из виду тот факт, что биосфера и растения – отнюдь не эквивалентные понятия. И уж если речь и заходит о растительной экосистеме, то в ответ на изменение температуры климата нужно учитывать и поведение растений и обитателей плодородных почв, на которых кустится флора.Этому и был посвящен четырехлетний эксперимент ученых, наблюдавших за газообменом в экосистемах, изолированных в двенадцати герметичных климатических камерах. Каждый год цикл «вмешательства» биосферы в атмосферные концентрации газов начинается с того, что молодые побеги весной начинают активно поглощать углекислый газ и используют его для выращивания листьев, веток, новых растений и так далее. Однако к осени процесс этот замедляется, опавшие листья достаются микроорганизмам, населяющим почвы, и процесс идет вспять – голодные бактерии с жадностью поглощают отмершую растительную биомассу, выделяя в атмосферу все тот же СО2.Для того чтобы выявить искажения в этом отлаженном процессе, возникающие при повышении привычной для растений температуры, ученые использовали модельные экосистемы на основе родного оклахомского бурьяна. Каждая экосистема представляла собой площадку весом 12 тонн, выкопанную непосредственно в окрестностях одной из биологических станций. Глубина забора грунта составила 1,8 метра. Таким образом ученые снизили до минимума вмешательство в жизнь растений и микроорганизмов почвы. Климатические камеры же позволили ученым полностью контролировать суточные и сезонные изменения условий освещенности и температуры так, как если бы растения находились в естественной среде обитания.
На второй год исследования начался, собственно, сам эксперимент – половина экспериментальных площадок продолжала получать воду, свет и тепло так, как если бы были в родной стихии, а вторая половина экосистем была подвергнута воздействию температур вроде тех, которые предсказывает к концу XXI столетия Межправительственная группа экспертов ООН по изменению климата. На третий и четвертый год условия вновь возвращались к типичным для оклахомских экосистем. В течение всех четырех лет автоматические приборы фиксировали концентрацию углекислого газа в атмосфере и измеряли газообмен между биосферой и воздушным пространством герметичных камер.Оказалось, что та часть экосистем, которая подверглась нагреву, по крайней мере в течение двух последующих лет демонстрировала значительное снижение способности к поглощению углекислого газа.
Площадки с «перегретыми» растениями и бактериями смогли переработать лишь одну треть от того количества СО2, которое оказалось по зубам экосистемам в нормальных условиях.
Пониженная способность растений к усвоению и переработке углекислого газа в первый год учёные объясняют засушливыми климатическими условиями, в то время как замедленное восстановление баланса и на следующий сезон – задержкой в метаболизме микробов, которым для привычной жизнедеятельности попросту не хватает органически связанного углерода для дыхания.По мнению авторов статьи, их работа впервые позволила выявить сложный характер отклика экосистем на изменение температуры окружающей среды. К тому же она показывает, что участившиеся в последнее время аномально жаркие годы могут в гораздо более значительной степени, чем ожидалось, снизить способность биосферы к поглощению СО2.Это может еще более усугубить последствия глобального потепления климата Земли, дополнив систему биосфера – климат своего рода «положительной обратной связью». Про эффект «смягчения» изменения климата, похоже, придётся теперь вовсе забыть. А вот эффект отложенного восстановление системы после аномально высокой температуры сезона придётся учитывать в прогнозировании и климатических моделях, которые, как показывает практика, с реальностью связаны до сих пор очень отдаленно.

Джерело: http://www.gazeta.ru/science/2008/09/18_a_2839716.shtml

До фатальної межі залишилося зовсім мало

Про зміни клімату і причини цього явища говорять сьогодні багато хто. У кожного — своє судження, часто сформоване з повідомлень засобів масової інформації. Та в них легко заплутатися, бо спектр прогнозів практично повний — від настання нового льодовикового періоду до очікування тропічної спеки.
Причини, які визначають клімат, його коливання та зміни, вивчає наука кліматологія, яка налічує понад дві тисячі років. Проте донедавна не доводилося спостерігати особливого інтересу до результатів і висновків кліматологів як із боку звичайних людей, так і з боку політиків. Проте перші прогнози грядущого потепління були зроблені видатним радянським кліматологом М.Будико ще наприкінці 60-х років минулого століття — коли в атмосфері спостерігалася тенденція до зниження температури повітря при поверхні землі! Тоді це сприймали як екзотичні висловлювання, однак тепер не минає й сезону, щоб знову і знову не велися як на побутовому, так і на найвищому політичному рівнях розмови про те, що «клімат теплішає».