вівторок, 28 липня 2020 р.

Чай в пакетиках

Рік тому, під час попереднього #липеньбезпластику (#липеньбезпластику2019) я робила свої перші відеорозповіді, і стосувалися вони сурогатного чаю "в пакетиках". Частина тих розповідей кудись поділась, а частина є в збережених, там я розповідаю, як гарно — пити хороший чай з красивого посуду.
Тож оскільки початку нема, зробила ось наочну демонстрацію з чайними пакунками і з вогнем (захочете повторювати — подбайте про безпеку!).
Основна думка цього повідомлення полягає в тому, що чай в пакетику — це гарячий (90-100⁰) настій чайного листа (найчастіше відходів виробництва), пластикових волокон, клею, ниток, іноді ще заліза.
В експерименті брали участь трикутний пакетик від Ліптона (його легко розпізнати як пластиковий) і флізеліновий пакетик від аптечного трав'яного збору (його не дуже легко розпізнати, він дуже нагадує папір, але зроблений з синтезованих волокон целюлози).

Я не знаю, скільки і яких речовин вивільняється в склянку чаю. Вони надто малі, тому побачити їх можна лише під мікроскопом. Ми й так не маємо вже гарантовано чистої води, тому додавати ще якісь хімічні елементи в загальний компот я не хочу. 

В  минулорічних розповідях я називала речі, якими можна замінити пакетик:
✓заварник, можна навіть малесенький;
✓горня з сіточкою і кришкою;
✓заварні ложки (металеві або силіконові).
Принаймні трошки менше сміття буде. І одноразового теж.

Немає коментарів: